Головна
ВІтер віє, вітер віє

ВІтер віє, вітер віє

Назва	ВІтер віє, вітер віє
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Журба, туга
Дата запису	15 лют. 1989 р.
Місце запису	сел. Печеніги, Чугуївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Збирачi	Віра Осадча
Транскрипція	Оксана Бугайченко

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Вітер віє, вітер віє, вітер повіває,
Схиливсь козак на мо- на могилу та й вітра питає: (двічі)

«Скажи, вітер, скажи, буйний, де козацька доля?
Де ж те щастя, де ж надія, де козацька воля?» (двічі)

Вітер йому отвічає: «Знаю, знаю, знаю −
Лежить вона потоптана в зеленому гаю. (двічі)

Лежить вона потоптана сірими волами».
Схиливсь козак та й заплакав гіркими сльозами. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:25 100	Ой ти місяць, місяченьку, присвіти хатину	Пісні з особистого та родинного життя	сел. Печеніги, Чугуївський район	02:25	Ой ти місяць, ой місяченько, присвіти в хатину, – Ой там дівка, ой молодая, колише дитину, Ой там дівка, ой молоденька, колише дитину. Ой колихала, ой колихала – дитина заснула, Вона його ой потихеньку к серцю пригорнула, Вона його ой потихеньку к серцю пригорнула. «Спи дитино, ой чорноброве, карі очінята, Де подінемося з тобою, що в нас чужа хата, Де подінемося з тобою, що в нас чужа хата? Де ж та нивка, ой колосиста, шо нас прогодує? Де ж той батько, що цю дитину зодягне й зобує, Де ж той батько, що цю дитину зодягне й зобує? Нема батька, не буде й неньки – нікого забути. Тепер тобі, моя дитино, сиротою бути!»
0:00 04:55 100	Тече річечка невеличечка	Пісні з особистого та родинного життя	сел. Печеніги, Чугуївський район	04:55	Тече річечка невеличечка, схочу перескочу, \|Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу.\| 2 Як віддавала, наказувала, в гостях не бувати, А якщо прийдеш, моя донечко, то й вижену з хати. Терпіла я рік, терпіла другий, третій не стерпіла, Перетворилась в сиву зозулю, до роду злетіла. Полетіла, землю кропила дрібними сльозами, \|Гаєм летіла, гілля ламала білими крилами.\| 2 Прилетіла в сад та й стала кувать про свою чужбину, \|Ой як гірко жить, мені там одній, без своєй родини\| 2 Сидіть матінька край віконечка, рушник вишиває, \|А найменший брат на порозі став, ружжо заряджає.\| 2 Дозволь, матінка, дозволь, рідная, цю зозулю вбити, \|Бо вона кує, жалю завдає, тяжко мені жити.\| 2 Не позволю я, синочку ти мій, цю зозулю вбити, \|Бо тій зозулі, як твоїй сестрі, тяжко в світі житі.\| 2 Прилетіла раз, прилетіла два, сіла на віконце, \|А вже матінка, лежить на лаві, як праведне сонце\| 2
0:00 03:49 100	І вітер не віє, листя не колише	Пісні з особистого та родинного життя	сел. Печеніги, Чугуївський район	03:49	І вітер не віє, листя не колише, Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі) – Сестро, моя сестро, сестро-українка, Чи привикла, моя сестро, на чужбіні жити? (двічі) –Хоч я й не привикла, треба привикати. Дала мати гірку долю, треба горювати. (двічі) Мати, моя мати, де ж тебе узяти? Чи на тебе, моя мати, маляра найняти? (двічі) Маляра найняла, матір змалювала, Поставила на покуті та й плакати стала. (двічі) І вітер не віє, листя не колише, Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)