Головна
Закувала зозуленька в саду на помості

Закувала зозуленька в саду на помості

Назва	Закувала зозуленька в саду на помості
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Дошлюбні стосунки, Залицяння, сватання
Дата запису	29 бер. 1993 р.
Місце запису	с. Курахівка, Покровський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Надія Андріївна Пузир (1915)
Збирачi	Валентина Березняк
Транскрипція	Оксана Бугайченко
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Закувала зозуленька в саду на помості, ей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості.

Один іде, коня веде, другий сіно в’яже, ой,
Третій стоїть край віконця, «Добрий вечір», − каже.

«Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, ой,
В тебе дочка-одиначка, дозволь подивиться.»

"Нехароша моя вода, пойди до криниці, ей,
Не покажу свою дочку, іди до вдовиці.

У вдовиці дві світлиці, а третя − кімната, ой,
В моєй дочки одна хата і та не прибрата".

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 04:08 100	За туманом нічого не видно	Пісні з особистого та родинного життя	с. Закітне, Краснолиманський (Краматорський) район	04:08	За туманом нічого не видно й, За туманом нічого й не видно. Тільки видно й дуба зеленого, Тільки видно дуба й зеленого. Під тим дубом криниця стояла й, Під тим дубом криниця стояла. В тій криниці дівка воду брала, В тій криниці дівка воду брала. Та й впустила й золоте відерце, Та й впустила золоте відерце. Та й впустила й золоте відерце, Засмутила (й) козакове серце. «Ой хто ж тоє відерце дістане, Ой хто ж тоє відерце дістане. Той зі мною й на рушничок стане, Той зі мною на рушничок стане». Обізвався й козаченько з гаю, Обізвався й козаченько з гаю. «А я ж тоє відерце дістану, А я ж тоє відерце дістану. А я ж тоє відерце достану, І з тобою на рушничок стану».
0:00 01:31 100	Ой устану ранесенько,	Пісні з особистого та родинного життя	с-ще Михайлівське, Сумський район	01:31	Ой устану ранесенько, Вмию личко білесенько. Іще сонце не зійшло – В мене личко розцвіло. Ой пішла я та й по сіно, В мене личко зрум’яніло. Ой чи брала, чи не брала – Василечка повстрічала. Василечку, серце моє, Нав’яжи сіна в’язок двоє. Він у в’язки пов’язує, Та й на мене підморгує. “Ой дівчина чепурненька, Сама станом ти гарненька. Ой у в’язки пов’язую, Обніму та й поцілую.” “Личко не дам цілувати, Віднеси сіно до хати. А як любиш, не жартуєш, Біля хати поцілуєш.” До роботи він береться, Несе сіно – спина гнеться. Сіно несе, помагає, Нехай сватів засилає. (двічі)
0:00 02:42 100	По той бік гора, по другий друга	Пісні з особистого та родинного життя	с. Некременне, Олександрівський (Краматорський) район	02:42	По той бік гора, по другий друга, Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі) Ой то й не зоря, ой то ж не ясна, Ой то ж моя молода дівчина по воду пішла. (двічі) А за нею я, як за зорею, Сірим конем понад чистим полем за дівчиною. (двічі) ー Дівчино моя, напій же коня , З рубленої нової криниці, з повного відра. (двічі) ー Якби я твоя, взяла б я коня, Взяла б коня за шолковий повід та й напоїла. (двічі) ー А в мене нема ні кола, ні двора, Тільки в полі стоїть кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)