​Плачте очі, плачте карі

Назва​Плачте очі, плачте карі
ЖанрПісні з особистого та родинного життя
МотивНещаслива доля, Примусове одруження
Дата запису29 бер. 1993 р.
Місце записус. Курахівка, Покровський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
ВиконавціНадія Андріївна Пузир (1915)
ЗбирачiВалентина Березняк
ТранскрипціяОксана Бугайченко
КолекціяДонецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00
100

Плачте очі, плачте карі, така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяцю стоя.

Не я його полюбила, полюбила мати,
Дозволила своїй дочці рушнички давати.

Один дала, другий дала, на третьому стала,
«Іди, − каже, − моя доню, шоб ти панувала.»

"Не хочу я панувати, не піду я, мамо,
Рушничками, шо придбала, спусти мене в яму.

Нехай попи заспівають, а дружки заплачуть,
Легше міні в труні лежать, шоб ніхто не бачив".

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 02:10
100
​Ой ти коваль, коваль-коваленько
Пісні з особистого та родинного життя
1

Балади

с. Курахівка, Покровський район02:10

Ой ти коваль, коваль-коваленько,
Чом не куєш рано-пораненько?

Ой чи в тебе жаліза немає,
Ой чи в тебе сталі нехватає?

Єсть у мене жалізо й станина,
Єсть у мене дочка Катерина.

Єсть у мене дочка Катерина,
Которая слави наробила.

Шо звечора дитину родила,
Опівночі в криницю носила.

Опівночі в криницю носила,
А досвіту з вітром говорила.

Ой ви вітри, холодни й буйниї,
Да занесіть всі стежки-доріжки.

Да занесіть всі стежки-дороги,
Шоб не знали сусіди-вороги.

Шоб не знали, куди я ходила,
Шоб не знали, кого я носила.





0:00 00:57
100
Діти, мої діти, а я ваша мати
Пісні з особистого та родинного життя
с. Курахівка, Покровський район00:57

Діти, мої діти,
А я ваша мати,
Ой хто ж мене старенькую
Буде доглядати?

Один каже: «Я не буду»,
Другий каже: «Як удасться»,
Третій каже: «Поший торбу,
Вона тобі здасться».

0:00 02:47
100
Зійшов місяць серед неба
Пісні з особистого та родинного життя
с. Серебрянка, Артемівський (Бахмутський) район02:47

Зійшов місяць серед неба і всю долину освітив,
І освітивши всю долину, а сам за хмари закотивсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, там часто огоньок горить,
Там мати дочку вговоряє, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Не плач ти, доню, не журися, ти в мене зіронька одна,
Не дожидай козака з бою, його живого вже нема. (двічі)

ー Вже всі козаки повертались, кого лиш де іще нема,
Вже всі дівчата повінчались, а ти чого сидиш одна? (двічі)

ー Не віддай, мамо, за старого, бо він не парочка мені,
А як віддаси ти за нього, то буду гнить в сирій землі. (двічі)