Один місяць сходить, а другий заходить
| Назва | Один місяць сходить, а другий заходить |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя, Козацькі |
| Мотив | Нещасливе кохання |
| Дата запису | 23 лют. 1997 р. |
| Місце запису | с-ще Михайлівське, Сумський район, Сумська обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Варвара Іванівна Лігунова (1924) |
| Збирачi | Марина Головань |
| Транскрипція | Оксана Бугайченко |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить. (двічі)
Не ходи, козаче, не ходи до мене,
Бо любов не вірная, ой, не візьмеш ти мене. (двічі)
Не дозволить мати невісточку брати,
Візьму за рученьку, ой, приведу до хати. (двічі)
Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить! (двічі)
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ой на горі, на високій | Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацькі | с-ще Михайлівське, Сумський район | 01:33 |
Ой на горі, на високій, кучерявий дуб стояв. Вговоряв він, умовляв він, сів на коня, поїхав. Він поїхав, ще й приїхав, – “Здрастуй” – мені не сказав. | ||
| Скакав козак через долину | Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацькі | с. Курахівка, Покровський район | 02:12 |
Скакав козак через долину, через кавказскіє края. (двічі) Кольцо козачка подарила, когда козак ішов в поход. (двічі) Она дарила, говорила, шо через год буду твоя. (двічі) От третій год тому проходить, козак в деревню прискакав. (двічі) Навстреч єму ідьот старушка, і шепотліво говорит: (двічі) «Зачем, зачем, козак стрємісся, напрасно гониш ти коня? (двічі) Твоя красотка ізменила, другому щастє отдала.» (двічі) | ||
| Ой пішов я до дівчини | Пісні з особистого та родинного життя
2
Козацькі,Балади | с. Коржі, Роменський район | 04:28 |
Ой пішов я до дівчини на пораду в сад: «Бо не велять батько й мати тебе, й бідну, брать, «Ой, об’їхав усі села і всі города, А в неділю, рано-вранці всі дзвони ревуть, Молодую дівчиноньку й до гроба ж несуть, «Розступіться, добрі люди, дайте мені стать, Опустили труну в яму, стали загортать, Іде козак дорогою й спотикається, Стоїть батько у воротіх, насміхається: "Ой, бодай же, старий батьку, віку не дожив, |