​В неділю рано-пораненьку

Назва​В неділю рано-пораненьку
ЖанрПісні з особистого та родинного життя, Балади, Сучасні пісні та новотвори
МотивНещасливе кохання, Родинне життя, Самогубство, Смерть
Дата запису1 січ. 2000 р.
Місце записус. Гусарівка, Барвінківський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
ВиконавціВікторія Юріївна Cимащук (1955) (Виконавиця співає не в традиційній, а в сценічній манері)
ЗбирачiОльга Кекіна
ТранскрипціяГалина Лук'янець
КолекціяДонецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00
100

В неділю рано-пораненьку, ще третій півень не співав,
Заходю я вранці до хати, а батько ж листонька читав.

“Іди, іди, доню до столу, послухай, шо милий написав,
Він пише – другую кохає, тобі же він велить – забувай!”.

“Давно я б його же позабула, такого же лихого козака,
Давно б я його позабула, та в мене ж дитинка мала.

Візьму я дитину на руки, скажу: “А-ну же, мале, спать!”,
Мені ж треба сісти до столу, до батька ж листа же написать.

Одну я та й другу ж написала, на третій вже треба кінчать,
А я ж наостанці написала: “Приїдь у неділю ховать!”.

Вже третя неділя проходе, як свекор невістку сховав,
“Ой Боже ж, мій Боже ж, мій тато, я в жінки й ума же вивіряв!”. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 02:42
100
​На узвишші, за гаєм зеленим
Пісні з особистого та родинного життя
3

Солдатські,Балади,Сучасні пісні та новотвори

м. Костянтинівка, Краматорський район02:42

На узвишші, за гаєм зеленим,
Де солдат ціла рота полягла,
Якась жінка у чорному всьому,
Наче крук, серед мертвих брела.

Ось уздріла вона офіцера,
Стала чоботи з нього знімать,
Потривоживши рани глибокії,
Став він жинку лихую благать.

“Не знімай, я прошу, я благаю,
Бо від ран же так тяжко мені.
Я напевне тобі відгадаю,
Що й у тебе є син на війні.”

“Правду кажеш, є в мене синочок,
І його дуже жалко мені.
Служить в армії він лейтенантом,
Ну а чоботи нащо тобі?”

Зняла чоботи, здерла шинелю,
І не глянувши навіть в лице,
Пішла крадучись жінка-злодійка
У своє невеличке сільце.

А на ранок старий стару хвалить,
Добрий одяг йому здобула.
А ось гроші, якісь документи
У кармані у нього знайшла.

Розгорнула, а там фотокартка,
І у розпачі крикнула вона:
“Ой, прости ж мене, рідний синочку,
Що тебе твоя мати роздягла.”

У неділю всі дзвони дзвонили,
У неділю всі дзвони гули.
То героя того хоронили,
А злодійку до суду вели.

0:00 05:23
100
Ой у полі, у полі береза стояла
Пісні з особистого та родинного життя
1

Балади

с. Гусарівка, Барвінківський район05:23

Ой у полі, у полі береза стояла,
Мати свого сина в поход виряжала. (двічі)

“Іди, іди синку, іди, не барися,
На третій годочок додому вернися!”. (двічі)

Ось проходе годик, ось проходе другий,
На третій годочок іде мій синочок. (двічі)

“Ой чи рада, мамо, ой чи рада мною,
Ой чи рада, мамо, моєю женою?”. (двічі)

“Ой рада я, синку, ой рада ж тобою,
Та й не рада, синку, твоєю женою!”. (двічі)

Посадила сина в святому куточку,
Нелюбу невістку в сінях в уголочку. (двічі)

Наливає сину солодкого меду,
Нелюбій невісткі зеленого яду. (двічі)

А син і невістка, вони так любились,
Вони тим ядочком та й переділились. (двічі)

Поховала сина в зеленом садочку,
Нелюбу невістку в глибоком ярочку. (двічі)

Посадила сину червону калину,
Нелюбій невісткі суху берестину. (двічі)

Червона калина стала засихати,
Материнське серце з болем виривати. (двічі)

Ой у полі, у полі береза стояла…

0:00 08:45
100
Жила вдова на роздолі
Балади
с. Клюшниківка, Миргородський район08:45

Жила вдова на роздолі, (двічі)
Та не мала же щастя та й до(лі).

Тіки мала одну дочку, (двічі)
Та й купала же й у медо(чку).

Та й купала, поливала, (двічі)
Щастя й долі же не вгада(ла).

Щастя-долі не вгадала, (двічі)
За п'яницю же заміж да(ла).

Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі)
Йде до дому, жінку ла(є):

«Іди, жінко, хоч топися, (двічі)
Бо ти мені же не годи(шся)!».

Пішла жінка до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Прийми мене же, хазяє(чку)!»

На камені ноги мила, (двічі)
А з каменя же хвиля зби(ла).

А з каменя хвиля збила, (двічі)
Щука-риба ухопи(ла).

«Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі)
А ви, раки, розтерза(йте).

А ви, раки, розтерзайте, (двічі)
А личенько не займа(йте).

Нехай личко умиється, (двічі)
Прийде милий подиви(ться)».

Прийшов милий до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Верни мою же хазяє(чку).

Бо четверо діток маю, (двічі)
Ще й до печі же припада(ю).

А п'ятоє в повиточку, (двічі)
Заклопоче голово(чку)».

Нехай плаче, розпов'ється, (двічі)
Бо вже неньки не дожде(ться).