Головна
Ой у лузі та ще й при березі

Ой у лузі та ще й при березі

Назва	Ой у лузі та ще й при березі
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля
Дата запису	1 січ. 1997 р.
Місце запису	м. Костянтинівка, Краматорський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Зоя Гаврилівна Дорофєєва (невід.), Ганна Іванівна Бондаренко (невід.)
Збирачi	Вікторія Якименко
Транскрипція	Юрій Рибак
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Ой у лузі та ще й при березі червона калина,
Породила молода дівчина хоро-, хорошого сина. (двічі)

Ой де ж вона його породила – в зеленій діброві,
Та й не дала тому козакові ні ща-, ні щастя, ні долі. (двічі)

Ой не дала тому козакові ні щастя, ні долі,
Тільки дала тому козакові личко, личко, чорні брови. (двічі)

– Було б тобі, моя рідна мати, тих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати, щастя, щастя й долю дати. (двічі)

Ой у лузі та ще й при березі червона калина.
Породила молода дівчина хоро-, хорошого сина. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:42 100	На узвишші, за гаєм зеленим	Пісні з особистого та родинного життя 3 Солдатські,Балади,Сучасні пісні та новотвори	м. Костянтинівка, Краматорський район	02:42	На узвишші, за гаєм зеленим, Де солдат ціла рота полягла, Якась жінка у чорному всьому, Наче крук, серед мертвих брела. Ось уздріла вона офіцера, Стала чоботи з нього знімать, Потривоживши рани глибокії, Став він жинку лихую благать. “Не знімай, я прошу, я благаю, Бо від ран же так тяжко мені. Я напевне тобі відгадаю, Що й у тебе є син на війні.” “Правду кажеш, є в мене синочок, І його дуже жалко мені. Служить в армії він лейтенантом, Ну а чоботи нащо тобі?” Зняла чоботи, здерла шинелю, І не глянувши навіть в лице, Пішла крадучись жінка-злодійка У своє невеличке сільце. А на ранок старий стару хвалить, Добрий одяг йому здобула. А ось гроші, якісь документи У кармані у нього знайшла. Розгорнула, а там фотокартка, І у розпачі крикнула вона: “Ой, прости ж мене, рідний синочку, Що тебе твоя мати роздягла.” У неділю всі дзвони дзвонили, У неділю всі дзвони гули. То героя того хоронили, А злодійку до суду вели.
0:00 02:22 100	Дозволь же мені, моя матінко	Пісні з особистого та родинного життя	м. Костянтинівка, Краматорський район	02:22	Дозволь же мені, моя матінко, з милим поєднатись, Будемо тебе на старості літ удвох доглядати. “Не позволю я, за козака йти, він тобі не рівня, Крім коня нема в нього нічого, ти ж в мене не бідна.” Не послухалась, тая дівчина, за козака вийшла, Мати гнівалась на свою дочку, не благословила. Як оддавала, приказувала в гостях не бувати. “А як прибудеш, моя донечко, то вижену з хати.” Терпіла я год, терпіла я два, третій не стерпіла, Перетворилась сивой зозулей − додому летіла. Та й прилетіла до матінки в сад, сіла на калині, Та й стала кувать, ще й розказувать, як жить на чужині. Ой злети, злети, сива зозуле, та й сядь на помості, То ж не зозуля − рідна донечка завітала в гості.
0:00 05:28 100	Поза лугом зелененьким	Пісні з особистого та родинного життя	м. Костянтинівка, Краматорський район	05:28	Поза лугом зелененьким (двічі) Брала вдова льон дрібненький. (двічі) Вона брала-вибирала, (двічі) Тонкий голос подавала. (двічі) Там Василько сіно косить, (двічі) Тонкий голос переносить. (двічі) Бросив косу додолоньку, (двічі) Схилив на стіл головоньку. (двічі) – Дозволь, мати, вдову взяти, (двічі) Тоді буду пить-гуляти. (двічі) Не дозволю вдову брати, (двічі) Вдова вміє чарувати. (двічі) Чарувала мужа свого, (двічі) Причарує сина мого. (двічі) А я чарів не боюся – (двічі) Та й на вдові й оженюся. (двічі)

​Ой у лузі та ще й при березі

Слухати аудіо

Ой у лузі та ще й при березі