Ой відтіль гора, ой відтіль друга

Ой відтіль гора, ой відтіль друга, схочу – перескочу,
Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі)

Ой як віддала та й приказала в гості не ходити,
ー А якщо прийдеш в гості до мене, то вижену з хати. (двічі)

Ой пройшов годок, ой пройшов другий – в гості не ходила,
Перетворилась сивой зозулей, до роду летіла. (двічі)

Туди летіла – гілля ламала тонкими руками,
Назад летіла – гірко плакала дрібними сльозами. (двічі)

Край віконечка сидить матінка, рушник вишиває,
А найменший брат на порозі став, ружйо заряжає. (двічі)

ー Дозволь, матінко, дозволь, рідная, цю зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає – гірко в світі жити. (двічі)

ー Не дозволю я, син мій рідненький, цю зозулю вбити,
Бо цій зозульці, як моїй дочці, на чужбині жити. (двічі)