Ой відтіль гора, ой відтіль друга

Ой відтіль гора, ой відтіль друга, схочу – перескочу,
Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі)

Ой як віддала та й приказала в гості не ходити,
ー А якщо прийдеш в гості до мене, то вижену з хати. (двічі)

Ой пройшов годок, ой пройшов другий – в гості не ходила,
Перетворилась сивой зозулей, до роду летіла. (двічі)

Туди летіла – гілля ламала тонкими руками,
Назад летіла – гірко плакала дрібними сльозами. (двічі)

Край віконечка сидить матінка, рушник вишиває,
А найменший брат на порозі став, ружйо заряжає. (двічі)

ー Дозволь, матінко, дозволь, рідная, цю зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає – гірко в світі жити. (двічі)

ー Не дозволю я, син мій рідненький, цю зозулю вбити,
Бо цій зозульці, як моїй дочці, на чужбині жити. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 02:58
100
Як піду я в ліс по дрова
Пісні з особистого та родинного життя
с. Почапці, Миргородський район02:58

Як піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завів мене дурний розум й у чу-, й у чужу й сторо(нку). (двічі)

А в чужій же сторононьці – ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співав, співав соловей(ко). (двічі)

Співай, співай, соловейку, всіма голосами,
А я піду в сад вишневий, вмиюсь, вмиюся й сльоза(ми). (двічі)

0:00 01:56
100
Летіла зозуля та й стала кувати
Пісні з особистого та родинного життя
с-ще Троїцьке, Сватівський район01:56

Летіла зозуля та й стала кувати,
А то ж не зозуля, то рідная мати. (двічі)

А то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла дочку рятувати. (двічі)

Коли б знала мати, яка мені біда,
Була б передала горобчиком хліба. (двічі)

Горобчиком хліба, зозулею солі,
Ой мамо, ой мамо, як гірко без долі. (двічі)

0:00 03:03
100
Ой по полю жито пополам з травою
Пісні з особистого та родинного життя
с. Балтазарівка, Чаплинський район03:03

Ой по полю жито пополам з травою,
Чи будеш журитись, матінко, за мною?

Ой буду журиться, ще й серденько в‘яне,
А хто ж мене, моя доню, до смерті догляне?

Гарно скрипка грає, бубон вибиває –
Мати рідну дочку заміж виряжає.

Гарно скрипка грає, ще й міднії труби –
Мати дочку виряжає, там де чужі люди.

Оставляю мамо найменшого брата:
Буде в тебе, моя мамо, невесела хата.

Буде в тебе, мамо, невесела хата,
Не будуть ходити хлопці ще й дівчата.

Згадай мене, мамо, хоч раз у вівторок,
А я тебе ізгадаю на день разів сорок.

Згадай мене, мамо, в неділю встаючи,
А я тебе ізгадаю, дрібні сльози ллючи. (двічі)