​Місяць на небі, зіроньки сяют

Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе,
В човні дівчина пісню співа, а козак чує – серденько мре. (двічі)

Пісня та мила, пісня та люба, все про кохання, все про любов:
Як ми любились та й розійшлися, тепер зійшлися навіки знов. (двічі)

Ви ж мені, очі, вік скоротили, де ж ви навчились зводить людей. (двічі)

Очі сині та сині дала мати дівчині,
А навіщо давала та й не знала сама,
А тепер цій дівчині через очі ті сині,
Ані вдень, ані вночі їй спокою нема. (двічі)

Ой нащо було, мати, очі сині давати,
Очі сині самотні, мабуть, будуть повік,
Очі сині та карі не підходять до пари,
А від цього серденько іще гірше болить. (двічі)

Зажурилась дівчина, плачуть очі ті сині,
Плаче серце дівоче, бо самотнє воно,
Де ж той вечір дівочий, де ж ті карії очі,
Де ж той хлопець, що прийде і постука в вікно. (двічі)

Не журися, дівчино, не журися, рибчино,
Прийде серцю утіха, прийде радісний час,
Є у світі хлопчина, він шука очі сині,
Він до тебе прилине і все буде гаразд. (двічі)

Любов-кохання, мов той цвіт, що зрання розпускає,
Нима мителиків вгорі, що так собі літають.
Так збережи своє серце, щоб не кохалися зрання,
Бо зацвітуть сади весною, не вернеться кохання.
Так збережи своє серце, щоб не кохалися зрання,
Бо зацвітуть сади весною, не вернеться кохання.

Сижу я край віконечка, на зорі поглядаю,
Сижу я край віконечка і все собі думаю,
Чі прийде милий мій чі ні, що часто так міні сниться,
Прихожу ближче до вікна, а він стоїть сміється.
Чі прийде милий мій чі ні, що часто так міні сниться,
Прихожу ближче до вікна, а він стоїть сміється.

Ага, мила, ага, мила, як тяжко виглядати.
Уста твої поморились, личенька не впізнати.
Так дай, мила, уста свої, так дай нехай поцилую,
Бо грудь моя дуже палка, любов до тебе я чую.
Так дай, мила, уста свої, так дай нехай поцилую,
Бо грудь моя дуже палка, любов до тебе я чую.