Летіла зозуля, на бережку сіла

Летіла зозуля, на бережку сіла,
На бережку сіла ж ой та й стала ой кувать.

На бережку сіла та й стала кувати,
Не чуть мого милого ж, ой не чуть, не видать.

Не чуть мого милого, не чуть, не видати,
На жовтом пісочку ж ой два слідочки знать.

Шо первий слідочок – коня вороного,
А другий слідочок – ой парня ж молодо(го).

Як піду в лісочок та зорву листочок,
Та й понакриваю ж ой милого слідо(чок).

Щоб роса не впала, пташки не ходили,
Щоб мого милого ж ой кращі не люби(ли).

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 03:43
100
Зійшов же місяць за ту гору
Пісні з особистого та родинного життя
с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район03:43

Зійшов же місяць за ту гору та вгору високо піднявсь,
Та й освітив усю долину та й знов за хмару заховавсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, там тихо лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню ж, доню, моя доню, ти в мене галочка одна,
Не дожидай його додому, його й на світі вже нема. (двічі)

Багацько хлопців поверталось, багацько де кого й нема,
Багато дівчат заміж вийшло, а ти чого сидиш сама? (двічі)

ー Не хочу ж, мамо, за старого, старий не парочка мені,
Як оддаси мене за його, то зогнію в сирій землі. (двічі)

ー Іди ж ти, доню, за старого, старий жалітиме тебе,
І будеш жить за ним щасливо, і будеш згадувать мене. (двічі)

0:00 02:27
100
Та зайшло сонце за віконце
Пісні з особистого та родинного життя
с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район02:27

Та зайшло сонце за віконце ж, ой за зелений гай.

За зелений гай,
Та й устань, дочко ж Явдошечко ж, ой цей сон й одгадай.

Цей сон одгадай,
Та ні вмивалась, ні втиралась, ой пішла ж в поле жать.

Пішла в поле жать,
Та не дожала й до дорожки ж, ой сіла ж спочивать.

Сіла спочивать,
Та ой, Боже ж мій милостивий, ой як я ж вморилась.

Як я вморилась,
Та по своєму миленькому ж ой зажурилася.

0:00 03:02
100
Ой гаю, мій гаю
Пісні з особистого та родинного життя
с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район03:02

Ой гаю, мій гаю, густий – не прогляну,
Шо й на тобі, гаю ж, ой ні вітру нема(є). (двічі)

Та шо вітер не віє, гілля й не колише,
Шо брат до сестриці ж ой часто пісьма пи(ше). (двічі)

Шо він пише, пише, часто й одсилає:
«Чи привикла, сестро ж, ой у чужому кра(ю)?» (двічі)

«Хоч я й не привикла, треба привикати,
Я в розкоші зросла ж, ой треба й горе зна(ти)». (двічі)