Головна
Дівчинонька йшла з комірочки

Дівчинонька йшла з комірочки

Назва	Дівчинонька йшла з комірочки
Жанр	Весільні
Мотив	Весілля, Нещаслива доля, Нещасливе кохання
Дата запису	28 лип. 1996 р.
Місце запису	с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Ганна Василівна Лиштва (1927), Уляна Митрофанівна Маслак (1927), Ольга Микитівна Лисогор (1931), Ганна Єгорівна Головченко (1938), Євдокія Тимофіївна Макаренко (1926), Тетяна Сергіївна Сильченко (1928), Надія Павлівна Миколаєнко (1942)
Збирачi	Наталія Рєзнік
Транскрипція	Юлія Лузан
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Дівчинонька йшла з комірочки,
Дівчинонька йшла з комірочки,
Та вдарилась об одвіро(чки).

Та вдарилась та й заголосила,
Та вдарилась та й заголосила,
Ой, Боже мій, що я й нароби(ла).

Ой, Боже мій, що я й наробила,
Ой, Боже мій, що я й наробила,
Покинула, кого я люби(ла).

А кого я та й зроду не знала,
Ой кого я та й зроду не знала,
Тепер йому дружиною ста(ла).

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 00:22 100	Світи, мати, свічку	Весільні	с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район	00:22	Світи, мати, свічку, Світи, мати, свічку, Стрічай свою дочку, На сінешнім порозі, На останній дорозі.
0:00 02:54 100	На горі стоїть калина, в морі синяя вода	Пісні літературного походження	с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район	02:54	На горі стоїть калина, в морі синяя вода, Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюда? (двічі) Якось ранньою весною гарний хлопець проїжджав, Довго мною любувався, а тоді з собой забрав. (двічі) Він хотів мене, калину, посадить в свойом саду, Не довіз і в полі кинув, думав, що я пропаду. (двічі) Я за землю ухватилась, стала на ноги свої, І тепер же я осталась, де вода і солов’ї. (двічі) Тракторісти в полі орють, громкий голос подають, Цвіт калини не ламають, цвіт калини бережуть, Тонких гілок не ламають, цвіт калини бережуть.
0:00 04:11 100	Та орав милий у восени	Пісні з особистого та родинного життя	с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район	04:11	Та орав милий у восени та орав ще й весною, Та й виорав мій миленький на миску квасолі. Посадила квасолину та й іду додому, Заглянула ж у шиночок – п’є милий з кумою. ー Та хіба тобі ж, кумо моя, та нема дома діла, Що ти з моїм чоловіком в шиночку засіла? ー Ой хоч є діло, хоч немає – а й тобі не робити, А я з твоїм чоловіком мед-горілку пити. ー Жінко люба, жінко мила, та й іди додому, Та й навари ж вечеряти, я прийду з кумою. Та прийшла жінка додомоньку, а в пічі сухі дрова, Сюди-туди ж обернулась – вечеря й готова. Насипала борщу, каші, положила ложки, Одвернулась до порога, заплакала трошки. ー Жінко люба, жінко мила, та вволи ж мені волю, Та й постели ж постіль білу, я ляжу з кумою. Жінка люба, жінка мила та воленьку вволила, Та й послала ж постіль білу, ряденцем прикрила.