Головна
Дівчинонька йшла з комірочки

Дівчинонька йшла з комірочки

Назва	Дівчинонька йшла з комірочки
Жанр	Весільні
Мотив	Весілля, Нещаслива доля, Нещасливе кохання
Дата запису	28 лип. 1996 р.
Місце запису	с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Ганна Василівна Лиштва (1927), Уляна Митрофанівна Маслак (1927), Ольга Микитівна Лисогор (1931), Ганна Єгорівна Головченко (1938), Євдокія Тимофіївна Макаренко (1926), Тетяна Сергіївна Сильченко (1928), Надія Павлівна Миколаєнко (1942)
Збирачi	Наталія Рєзнік
Транскрипція	Юлія Лузан
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Дівчинонька йшла з комірочки,
Дівчинонька йшла з комірочки,
Та вдарилась об одвіро(чки).

Та вдарилась та й заголосила,
Та вдарилась та й заголосила,
Ой, Боже мій, що я й нароби(ла).

Ой, Боже мій, що я й наробила,
Ой, Боже мій, що я й наробила,
Покинула, кого я люби(ла).

А кого я та й зроду не знала,
Ой кого я та й зроду не знала,
Тепер йому дружиною ста(ла).

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 00:22 100	Світи, мати, свічку	Весільні	с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район	00:22	Світи, мати, свічку, Світи, мати, свічку, Стрічай свою дочку, На сінешнім порозі, На останній дорозі.
0:00 00:44 100	Ой поки ж ми та тут стоятимем	Весільні	с. Серебрянка, Артемівський (Бахмутський) район	00:44	От пам’ятаю добре, що коли мій брат женився, старший женився, то приїхали свати, а їх не пускають в хату – так по закону ж, не пускають їх у хату. Ну вони ж співають там під вікном, чую: «Ой поки ж ми та тут стоятимем, Сиру землю та й топтатимем.» А потім заспівали дружно так, гарно-гарно: «Ой свату наш, свату, Ой свату наш, свату, Пусти нас у хату, Нас тут небагато, Тільки свашка та світилочка, Та вся Льоніна роди(ночка)!»
0:00 02:54 100	На горі стоїть калина, в морі синяя вода	Пісні літературного походження	с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район	02:54	На горі стоїть калина, в морі синяя вода, Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюда? (двічі) Якось ранньою весною гарний хлопець проїжджав, Довго мною любувався, а тоді з собой забрав. (двічі) Він хотів мене, калину, посадить в свойом саду, Не довіз і в полі кинув, думав, що я пропаду. (двічі) Я за землю ухватилась, стала на ноги свої, І тепер же я осталась, де вода і солов’ї. (двічі) Тракторісти в полі орють, громкий голос подають, Цвіт калини не ламають, цвіт калини бережуть, Тонких гілок не ламають, цвіт калини бережуть.