Чом ти не прийшов

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав, мати не пускала? (двічі)

Ой коня я мав, і стежку я знав, і мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала. (двічі)

А менша сестра, сідельце знайшла, коника всідлала,
«Поїдь, братіку, до дівчиноньки, вона ж тебе ждала». (двічі)

Тече річенька й невеличенька, схочу й перескочу,
«Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу». (двічі)

Як віддавала й наказувала в гостях не бувати,
«Ой ти прийдеш, моя донечко, то й вижену з хати». (двічі)

Терпіла я год, терпіла я два, на третій не стерпіла,
Перекинулась в сиву зозулю, знялась, полетіла. (двічі)

Полем летіла, поле росила дрібними сльозами,
Лісом летіла, гілля ламала білими руками. (двічі)

Як прилетіла до матінки в сад, та й стала кувати,
А мати в кімнаті платок вишивала та й стала плакати. (двічі)

«Ой мамо моя, ще й ріднесенька, порадь що робити?
Зозуля кує, спати не дає, хочу її вбити». (двічі)

«Ой ти, сину мій, ще й ріднесенький, не бий зозулинку,
Бо тій зозульці, як нашій дочці, на чужій сторонці». (двічі)

"Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала?
Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?" (двічі)

"І коня я мав, і стежку я знав, мати не пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала!"

А старша сестра сідельце знайшла, коня осідлала,
"Їжджай, брате, до дівчиноньки, котра тебе ждала".

“Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала?
Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?” (двічі)

“І коня я мав, і стежечку знав, і мати пускала,
Найстарша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала. (двічі)

“Їзжай, братику, до дівчиноньки, котра тебе ждала””.(двічі)

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?Чи коня не мав, чи стежки не знав, мати не пускала?

І коня я мав, і стежку я знав, ще й мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала.

А старша сестра сідельце знайшла, коня осідлала,
“Їдь братіку мій, до дівчиноньки, котра тебе ждала!,
Їдь братіку мій, до дівчиноньки, котра тебе ждала!”.

Тече річенька й невеличенька, схочу – перескочу,
Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу,
Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу.

Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить. (двічі)

ー Не ходи, козаче, не ходи до мене,
Бо любов невірная ой, не візьмеш ти мене. (двічі)

ー Я до тебе хожу та й не нахожуся,
Я з тобою, серденько ой, не наговорюся. (двічі)

Ой коли б той вечір та й повечоріло б,
Може б моє серце та й повеселіло.

Ой коли б той вечір та й сонечко зайшло,
Може б моє серце та й до мене прийшло.

Ой хоч не до мене, до моєї хати,
Стукає в віконце, щоб не чула мати.

Ой хоч і почує та й буде мовчати,
Вона не осудить рідного дитяти.

Ой як упускала – легенько зітхала,
А як виряжала – плакала, ридала.

По той бік гора, по другий друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то не зоря – дівчина моя,
З новенькими ой да й відерцями по водицю йшла. (двічі)

ー Дівчино моя, напій же коня,
З рубленої нової криниці, з повного відра. (двічі)

ー Ой, козаче мій, якби я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла. (двічі)

ー Дівчино ж моя, чом заміж не йшла,
ー Була бідна, у наймах служила, парі не знайшла. (двічі)

Калино моя, чом ти не цвіла,
Була зима, ще й люті морози, приморозилась. (двічі)