Чом ти не прийшов

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав, мати не пускала? (двічі)

Ой коня я мав, і стежку я знав, і мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала. (двічі)

А менша сестра, сідельце знайшла, коника всідлала,
«Поїдь, братіку, до дівчиноньки, вона ж тебе ждала». (двічі)

Тече річенька й невеличенька, схочу й перескочу,
«Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу». (двічі)

Як віддавала й наказувала в гостях не бувати,
«Ой ти прийдеш, моя донечко, то й вижену з хати». (двічі)

Терпіла я год, терпіла я два, на третій не стерпіла,
Перекинулась в сиву зозулю, знялась, полетіла. (двічі)

Полем летіла, поле росила дрібними сльозами,
Лісом летіла, гілля ламала білими руками. (двічі)

Як прилетіла до матінки в сад, та й стала кувати,
А мати в кімнаті платок вишивала та й стала плакати. (двічі)

«Ой мамо моя, ще й ріднесенька, порадь що робити?
Зозуля кує, спати не дає, хочу її вбити». (двічі)

«Ой ти, сину мій, ще й ріднесенький, не бий зозулинку,
Бо тій зозульці, як нашій дочці, на чужій сторонці». (двічі)

"Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала?
Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?" (двічі)

"І коня я мав, і стежку я знав, мати не пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала!"

А старша сестра сідельце знайшла, коня осідлала,
"Їжджай, брате, до дівчиноньки, котра тебе ждала".

Чом ти не прийшов як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, ой чи стежки не знав, чи мать не пускала? (двічі)

ー І коня я мав, і стежку я знав, і мати пускала,
Найменша сестра, ой бодай не зросла, сідельце сховала.

А старша сестра сідельце знайшла, коня осідлала,
Поїжджай, брате, до дівчиноньки, котра тебе ждала.

Тече річенька невеличенька, скочу-перескочу,
Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу.

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?Чи коня не мав, чи стежки не знав, мати не пускала?

І коня я мав, і стежку я знав, ще й мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала.

А старша сестра сідельце знайшла, коня осідлала,
“Їдь братіку мій, до дівчиноньки, котра тебе ждала!,
Їдь братіку мій, до дівчиноньки, котра тебе ждала!”.

Тече річенька й невеличенька, схочу – перескочу,
Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу,
Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу.

Ой у полі криниченька, там холодна водиченька.
Ой там Роман волів пасе, Катерина воду несе.

Як став Роман жартувати, з відер воду виливати,
“Ой, Романе, серце моє, зостав води хоч на денце!

Ти сам знаєш, я бідная, в мене мати не рідная,
Буде бити, ще й лаяти, ще й Романом докоряти”.

“Ой як буде тебе бити, то знай, що їй говорити:
“Не бий, мамо, не лай мене, за Романа віддай мене!””(двічі)

“Де ж ти, доню, барилася, вже й вечеря зварилася?” (двічі)

“Налетіли гусі з броду, помутили й усю воду.
Налетіли й лебедиці, помутили й у криниці.

А я стала, постояла, поки вода отстояла”. (двічі)

“Брешеш, доню, збрехалася, ти з Романом кохалася”. (двічі)

“Аж тепер я признаюся, що з Романом кохаюся.
Не бий, мамо, не лай мене, за Романа віддай мене. (двічі)

Роман чорний, а я кара, звінчаємось – буде пара!
Роман чорний, а я руса, я ж Романа не боюся!” (двічі)

“Ой хмелю ж, мій хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимував, що й не розвивався?” (двічі)

“Зимував я зиму, зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині та й не розвивався”. (двічі)

“Ой сину ж, мій сину, сину молоденький,
Де ж ти, сину, нічку ночував, що й не розвивався?” (двічі)

“Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я в тої удовиці, що й сватати буду!” (двічі)

“Ой сину ж, мій синку, ти ж моя дитино,
Не женися на тій удовиці, бо й щастя не буде. (двічі)

Ой зійшов місяць над горою та й всю долину освітив,
Як освітив же він долину, а сам за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині є хатина, в хатині лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню, доню моя, доню, ти в мене зіронька й одна,
Не жди козаченька додому, його й на світі вже й нема. (двічі)

ー Багато хлопців повертались, багато їх уже й нема,
Усі дівчата вийшли заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

Ой посадила я гвоздичок, а той гвоздичок не зійшов,
Ой як же його не любити, як він до серця підійшов. (двічі)