​Летіла зозуля через мою хату,

Летіла зозуля та й стала кувати,
А то ж не зозуля, то рідная мати. (двічі)

А то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла дочку рятувати. (двічі)

Коли б знала мати, яка мені біда,
Була б передала горобчиком хліба. (двічі)

Горобчиком хліба, зозулею солі,
Ой мамо, ой мамо, як гірко без долі. (двічі)

Сіре утя на морі ночує,
Воно ж моє все горечко чує.

Перве горе – дитина малая,
Друге горе – свекруха лихая.

Третє горе – чоловік ревнивий,
Як поїде у поле орати.

Як поїде у поле орати,
Мене бере волів поганяти.

Гею, гею, воли половії,
Ой пропали літа молодиє.

Запряжу я коні ворониє,
Та й дожену літа молодиє.

Ой догнали на каміннім мості,
Ой верніться, літа мої, в гості.

Не вертали, не будем вертаться,
Як були, було б шануваться.

Ой зацвіла рожа край вікна, (двічі)
Мала я мужа, ой мала я мужа, ой мала я мужа пияка.

Нічого не робить - тільки п’є, (двічі)
Прийде додому, а прийде додому, а прийде додому – жінку б’є.

ー Не бий мене, муже, не карай, (двічі)
Ой бо я сяду, сяду та й поїду, сяду та й поїду за Дунай.

Ой як я на лодку сідала, (двічі)
Правой рукою, а білим платочком, а білим платочком махала.

ー Ой вернися, жінко, додому, (двічі)
Не буду бити та буду любити, ой бо горе жити самому. (двічі)

Ой вернулась жінка уночі, (двічі)
Горшки побиті, а ложки немиті, а діточки плачуть на печі. (двічі)