Головна
Ой по лану, по лану та ще й по діброві

Ой по лану, по лану та ще й по діброві

Назва	Ой по лану, по лану та ще й по діброві
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Життя вдови, Нещаслива доля
Дата запису	1997 р.
Місце запису	с. Яблунівка, Костянтинівський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Марія Петрівна Жадан (невід.), Раїса Олександрівна Пилипенко (невід.), Ганна Григорівна Мошенко (1948) (с. Хорошки, Лубенський район) (Ганна Григорівна Мошенко народилась в с. Хорошки Лубенського району Полтавської області. З 1967 р. проживала в с. Олександро-Калинове, Костянтинівського (Краматорського) району Донецької області)
Збирачi	Наталія Морозова
Транскрипція	Юлія Лузан
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Ой по лану, по лану та ще й по діброві,
Ой наєхали ой до вдови солдати-соколи.

Ой ти вдова молода, продай коням сіна,
Ой солдатики, ой молоді, я ще й не косила.

Я ще й не косила, я ще й не возила,
Ой вже восьмая зима, як горюю я сама.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:19 100	Ой гаю, мій гаю	Пісні з особистого та родинного життя	с. Яблунівка, Костянтинівський (Краматорський) район	03:19	Ой гаю, мій гаю, та гаю зелененький, Ой чом на тобі, гаю ж, ой листячка й нема? Листячка немає та вітрець не колише, Ой що брат до сестриці ой часто ж пісьма пи(ше). Що він пише, пише, а в пісьмах питає: «Ой чи привикла, сестро ж, ой у чужому кра(ї)?». «Ой хоч я не привикла, та треба й привикати, Бо я в розкоші зросла, ой треба ж і горе знать». «Пусти ж мене, милий, та до броду по воду, Ой до броду по воду, ой одвідати ро(ду)». «Не пущу й до броду, не пущу й до роду, Бо ти все розкажеш ой про свою незго(ду)». «Як будуть питати – я буду мовчати, Як обіллють сльози, то я й вийду із хати». (двічі)
0:00 03:43 100	Шумить, гуде сосновонька	Пісні з особистого та родинного життя 2 Козацькі,Чумацькі	с. Артемівка, Чугуївський район	03:43	Шумить, гуде сосновонька, Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удівонька, Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удіво(нька). Та вона плаче, ще й ридає, Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях поглядає, Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях погляда(є). Битим шляхим чумаки йдуть, Битим шляхим чумаки йдуть, мого мужа коня ведуть, Битим шляхом чумаки йдуть, мого мужа коня ве(дуть). Та ведуть коня, ще й сідельце, Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє серце, Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє се(рце).
0:00 03:20 100	А всі гори зеленіють	Пісні з особистого та родинного життя 1 Сирітські	м. Антрацит, Ровеньківський район	03:20	А всі гори зеленіють, ой всі гори зеленіють, Тільки одна гора чор(на). Тільки одна гора чорна, (двічі) Де сіяла бідна вдо(ва). Де сіяла, волочила, (двічі) Слізоньками примочи(ла). Десь взялася чорна хмара, (двічі) Голівонько ж моя й бідна. Та й упала зіма біла, (двічі) Голівонько ж моя й бідна. Де ж я буду зімувати, (двічі) Своїх діток годува(ти)? «Ой, братіку-соколоньку, (двічі) Прийми ж мене на зімонь(ку)». «Ой, сестричко-перепілко, (двічі) Коли ж в тебе діток скілько?» «Ой, братіку, не лякайся, (двічі) Моїх діток не цурай(ся). Як ти сядеш обідати, (двічі) То я своїх діток вишлю. Ідіть, діти, ідіть з хати, (двічі) Сяде дядько обідати. Не так дядько, як дядина, (двічі) Вона сичіть, як гадина». Поки дядько пообіда (двічі) Діти батька одвідають. «Встаньте, тату, встаньте з ями, (двічі) Горе жити коло мами. Встаньте, тату, встаньте з гробу, (двічі) Горе жити коло роду».