Головна
Ой по лану, по лану та ще й по діброві

Ой по лану, по лану та ще й по діброві

Назва	Ой по лану, по лану та ще й по діброві
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Життя вдови, Нещаслива доля
Дата запису	1997 р.
Місце запису	с. Яблунівка, Костянтинівський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Марія Петрівна Жадан (невід.), Раїса Олександрівна Пилипенко (невід.), Ганна Григорівна Мошенко (1948) (с. Хорошки, Лубенський район) (Ганна Григорівна Мошенко народилась в с. Хорошки Лубенського району Полтавської області. З 1967 р. проживала в с. Олександро-Калинове, Костянтинівського (Краматорського) району Донецької області)
Збирачi	Наталія Морозова
Транскрипція	Юлія Лузан
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Ой по лану, по лану та ще й по діброві,
Ой наєхали ой до вдови солдати-соколи.

Ой ти вдова молода, продай коням сіна,
Ой солдатики, ой молоді, я ще й не косила.

Я ще й не косила, я ще й не возила,
Ой вже восьмая зима, як горюю я сама.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:19 100	Ой гаю, мій гаю	Пісні з особистого та родинного життя	с. Яблунівка, Костянтинівський (Краматорський) район	03:19	Ой гаю, мій гаю, та гаю зелененький, Ой чом на тобі, гаю ж, ой листячка й нема? Листячка немає та вітрець не колише, Ой що брат до сестриці ой часто ж пісьма пи(ше). Що він пише, пише, а в пісьмах питає: «Ой чи привикла, сестро ж, ой у чужому кра(ї)?». «Ой хоч я не привикла, та треба й привикати, Бо я в розкоші зросла, ой треба ж і горе знать». «Пусти ж мене, милий, та до броду по воду, Ой до броду по воду, ой одвідати ро(ду)». «Не пущу й до броду, не пущу й до роду, Бо ти все розкажеш ой про свою незго(ду)». «Як будуть питати – я буду мовчати, Як обіллють сльози, то я й вийду із хати». (двічі)
0:00 04:37 100	Усі гори зеленіють	Пісні з особистого та родинного життя	с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район	04:37	Усі гори зеленіють, Усі гори зеленіють, Де багаті жито сі(ють). Одна гора тільки чорна, Одна гора тільки чорна, Де сіяла бідна вдо(ва). Де сіяла, волочила, Де сіяла, волочила, Слізоньками примочи(ла). Чорна хмара наступає, Чорна хмара наступає, Сестра з братом розмовля(є). ー Брате мій, сокілоньку, ー Брате мій, сокілоньку, Пусти ж мене на зімонь(ку). ー Сестро ж моя, перепілко, ー Сестро ж моя, перепілко, Як у тебе діток скіль(ки). ー Буду, брате, догождати, ー Буду, брате, догождати, Дітей з хати виганя(ти). ー Ідіть, діти, ідіть з хати, ー Ідіть, діти, ідіть з хати, Буде дядько обіда(ти). Поки дядько пообідав, Поки дядько пообідав, Діти батька одвіда(ли). ー Вставай, тату, вставай з ями, ー Вставай, тату, вставай з ями, Гірко жить нам з родича(ми). Не так дядько, як дядина, Не так дядько, як дядина, Сичить вона як гади(на).
0:00 01:07 100	Усі гори зеленіють	Пісні з особистого та родинного життя	м. Єнакієве, Горлівський район	01:07	Усі гори зеленіють, (двічі) Де багаті жито сіють. Одна гора стоїть чорна, (двічі) Де сіяла бідна вдова. Де сіяла, волочила, (двічі) Слізоньками примочила.