​Ой у лузі при березі

Ой у лузі при березі кучерявий дуб стояв,
Під тим дубом зелененьким парєнь дівку вговоряв. (двічі)

Вговоряв він, вговоряв він, сів на сірого коня:
“Будь здорова, чорноброва, бо я їду навсігда”. (двічі)

Він уїхав і приїхав, поздоровавшись сказав,
І по прєжнєй по любові праву ручєньку пожав. (двічі)

“Нащо ж мені твоя ручка, нащо мені твій совєт?
Бо сама я добре знаю, що в любові правди нєт.

Ой не може цього бути, щоб сухий дуб листя мав.
Ой не може цього бути, щоб багатий бідну брав.

Він багатий, чорт пузатий, ще й до того пишнота,
Я бідненька, чорнявенька, як у лузі калина!”