Лугом іду, коня веду
| Назва | Лугом іду, коня веду |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя, Козацькі |
| Мотив | Залицяння, сватання , Нещасливе кохання, Прокльон |
| Дата запису | 1 лип. 1995 р. |
| Місце запису | с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Надія Опанасівна Мірошниченко (1926), Тетяна Костянтинівна Зубченко (1926) |
| Збирачi | Юлія Гнідунець |
| Транскрипція | Оксана Бугайченко |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
“Лугом іду, коня веду, розливайся, луже!
Сватай мене, козаченько, люблю тебе дуже! (двічі)
Ой хоч сватай, хоч не сватай, ой, хоч не цурайся,
Щоб та слава не пропала, що ти женихався”. (двічі)
“Женихався, не цурався, думав тебе брати,
За лихими воргами мушу покидати. (двічі)
Ой якби ж ти, дівчинонько, була багатенька,
Взяв тебе за рученьку, повів до батенька”.(двічі)
“Ой якби я, козаченько, була багатенька,
Наплювала б я на тебе, на твого батенька”. (двічі)
“Ой та што б ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як при битій, при дорозі рута-м’ята зійшла”. (двічі)
“Ой бодай ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у млині на камені кукіль уродився”. (двічі)
А при битій, при дорозі, рута-м’ята зійшла,
А вже ж тая дівчинонька давно заміж вийшла. (двічі)
А у млині на камені кукіль ще не сходить,
Старий козак, як собака, неженатий ходить. (двічі)
