Головна
Їхали козаки із Дону додому

Їхали козаки із Дону додому

Назва	Їхали козаки із Дону додому
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя, Козацькі, Балади
Мотив	Вбивство, Залицяння, сватання , Нещасливе кохання, Смерть
Дата запису	27 черв. 1999 р.
Місце запису	м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Олександра Прокопівна Войтенко (1921)
Збирачi	Ірина Науменко
Транскрипція	Оксана Бугайченко
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Їхали козаки із Дону додому,
Прив’язали Галю до сосни косой.

“Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой поїдем, Галю, з нами козака(ми).

Ой поїдем, Галю, з нами козаками,
Краще тобі буде, ніж в рідної ма(ми)”.

Їхали козаки, сосну підпалили,
Сосна догоряє, Галя вимовля(є).

Галя вимовляє: “А хто дочок має,

А хто дочок має, гулять не пуска(є)”.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:17 100	Їхали козаки із Дону додому,	Пісні з особистого та родинного життя 1 Козацькі	с. Григорівка, Артемівський (Бахмутський) район	02:17	Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю – зібрали з собою. Ой, ти Галю, Галю молодая, Підманули Галю – зібрали з собою. “Підем, Галю, з нами, з нами, козаками, Краще тобі буде, як в рідної мами!” Ой, ти Галю, Галю молодая, Підманули Галю, як в рідної мами. Везли, везли Галю темними лісами, Прив’язали Галю до сосни косами. Ой, ти Галю, Галю молодая, Прив’язали Галю до сосни косами. Сосна догорає, Галя промовляє: “А хто в лісі чує, нехай порятує!” Ой, ти Галю, Галю молодая, А хто в лісі чує, нехай порятує! А хто в лісі чує, нехай порятує, А хто дочок має, нехай научає. Ой, ти Галю, Галю молодая, А хто дочок має, нехай научає.
0:00 04:28 100	Ой пішов я до дівчини	Пісні з особистого та родинного життя 2 Козацькі,Балади	с. Коржі, Роменський район	04:28	Ой пішов я до дівчини на пораду в сад: «Люблю тебе щирим серцем, так не можу взять!»(двічі) «Бо не велять батько й мати тебе, й бідну, брать, Посилають на Вкраїну багачку шукать!» (двічі) «Ой, об’їхав усі села і всі города, Та й не знайшов краще тебе, як ти, сирота.» (двічі) А в неділю, рано-вранці всі дзвони ревуть, Молодую дівчиноньку до гроба ж несуть. (двічі) Молодую дівчиноньку й до гроба ж несуть, Молодого козаченька під руки ведуть. (двічі) «Розступіться, добрі люди, дайте мені стать, Хоч неживу поцілую, бо будуть ховать.» (двічі) Опустили труну в яму, стали загортать, Молодого козаченька стали одливать. (двічі) Іде козак дорогою й спотикається, Стоїть батько у воротіх, насміхається. (двічі) Стоїть батько у воротіх, насміхається: «За ким, за ким, мій синочку, побиваєшся?» (двічі) "Ой, бодай же, старий батьку, віку не дожив, Як ти мене з дівчиною навік розлучив!" (двічі)
0:00 08:18 100	У містечку Богуславку	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Харківці, Миргородський (Лохвицький) район	08:18	У містечку Богуславку в Каньовського пана, Там гуляла Бондарівна, як пишная пава. (двічі) У містечку Богуславку сидить дівок купка, Межи ними Бондарівна, як сиза голубка. (двічі) Прийшов до них пан Каньовський і, шапочку знявши, Обійняв він Бондарівну та й поцілував. (двічі) «Ой не годен пан Каньовський мене цілувати, Тільки годен пан Каньовський мене роззувати». (двічі) Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо: «Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!» (двічі) Ой тікала бондарівна з високого мосту; Сама вона хорошая, хорошого зросту. (двічі) Ой тікала Бондарівна помежи горами, А за нею два жорніри, з голими шаблями. (двічі) Ой тікала Бондарівна помежи крамниці, Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці. (двічі) «Ой чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити, А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?» (двічі) «Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити, Ніж з тобою поневолі на цім світі жити». (двічі) Ой як тільки Бондарівна теє ісказала, Ой вистрелив пан Каньовський – Бондарівна впала. (двічі) «Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати, Нехай іде свою доньку на смерть виряджати!» (двічі) «Ой посунув пан Каньовський по столу таляри, Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне. (двічі) «Ой, на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, Оце ж тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!» (двічі) Ударився старий Бондар об стіл головою: «Бондарівна, моя доню, пропав я з тобою!» (двічі) Ой поклали Бондарівну на тесову лаву, Поки звелів пан Каньовський викопати ямку. (двічі) Лежить, лежить Бондарівна сутки ще й годину, Поки звелів пан Каньовський зробить домовину. (двічі) Ударили в усі дзвони, музики заграли, А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!