Ой там за горою та за крем’яною
| Назва | Ой там за горою та за крем’яною |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Зрада, Нещаслива доля, Перелюб, Шлюбні стосунки, Домашнє насильство |
| Дата запису | 27 черв. 1999 р. |
| Місце запису | с. Серебрянка, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Марія Федорівна Любич (1939) |
| Збирачi | Ірина Науменко |
| Транскрипція | Оксана Бугайченко |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Ой там за горою та за крем’яною,
Не по правді жиє чоловік з жоною. (двічі)
Не по правді жиє, не по правді робе,
Свою жінку має, до другої ходе. (двічі)
Вона йому стелить постіль паперову,
Він її готує нагайку дротову. (двічі)
Моє тіло біле болить в мене дуже”. (двічі)
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Тиха, тиха на дворі погода | Пісні з особистого та родинного життя
1
Балади | с. Серебрянка, Артемівський (Бахмутський) район | 01:57 |
Тиха, тиха на дворі погода, Їде милий по битій дорозі, ー Здраствуй, мила, здраствуй, чорнобрива, ー Була в мене циганочка Дуня, ー Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива, ー У циганки дитина чорненька, ー Був у мене козак аж три ночі, | ||
| Та орав милий у восени | Пісні з особистого та родинного життя | с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район | 04:11 |
Та орав милий у восени та орав ще й весною, Посадила квасолину та й іду додому, ー Та хіба тобі ж, кумо моя, та нема дома діла, ー Ой хоч є діло, хоч немає – а й тобі не робити, ー Жінко люба, жінко мила, та й іди додому, Та прийшла жінка додомоньку, а в пічі сухі дрова, Насипала борщу, каші, положила ложки, ー Жінко люба, жінко мила, та вволи ж мені волю, Жінка люба, жінка мила та воленьку вволила, | ||
| Ой ковалю, коваль, коваленко | Пісні з особистого та родинного життя
1
Балади | с. Серебрянка, Артемівський (Бахмутський) район | 02:26 |
Ой ковалю, коваль, коваленко, Чом не встаєш рано-пораненько, Чи й у тебе сталі не хватає, Єсть у мене сталі удоволі, Вона ж мені горя наробила, Із вечора постіль постелила, Опівночі сина спородила, Ой дай, Боже, снігу та морозу, Щоб криниця до дна вимерзала, |