Їхав, їхав козак містом

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там дівчина воду набирала, козачка молода. (двічі)

Один козак під'їжджа, до дівчини гука:
«Гей, будь здорова, дівка чорноброва, напій мені коня!» (двічі)

«Невеликий ти пан, та й напій коня сам,
Гей, впала роса, а дівчина боса ー ніженьки зросить собі». (двічі)

Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю, забрали з собою.
Ой, ти Галю, Галю молодая,
Підманули Галю, забрали з собо(ю).

Їдьмо, Галю, з нами, з нами козаками,
Краще тобі буде, ніж в рідної мами.
Ой, ти Галю, Галя молодая,
Краще тобі буде, ніж в рідної ма(ми).

Їхали козаки степами-лісами,
Привʼязали Галю до сосни косами.
Ой, ти Галю, Галю молодая,
Привʼязали Галю до сосни коса(ми).

Привʼязали Галю до сосни косами,
Підпалили сосну обома краями,
Ой, ти Галю, Галя молодая,
Підпалили сосну обома края(ми).

Сосна догоряє, Галя промовляє:
“А хто дочок має, нехай науча(є).

А хто дочок має, нехай науча(є).
Гулять на вулицю нехай (ночами) не пускає!”
Ой, ти Галю, Галя молодая,
Гулять на вулицю нехай не пуска(є).

Обізвався козак: “Я в полі ночую,
Галін голосочок здалека почую”.
Ой, ти Галю, Галю молодая,
Галін голосочок здалека почу(ю).

Обізвався другий, у полі пахає,
“Галін голосочок здалека впізнаю”.
Ой, ти Галю, Галя молодая,
Галін голосочок здалека впізна(ю).

Закувала зозуленька в саду на помості, ох,
Приїхали до дівчини три козаки в гості, (ох). (двічі)

Один козак коня поє, другий коня в’яже, ох,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вечір» – каже, (ох). (двічі)

«Добрий вечір, стара й мате, дай води напитца, ох»,
«Кружка в сінях, вода в сінях – визьми та й напийся, (ех)». (двічі)

«Кажуть люди, дівка гарна – дозволь подивитца, ох»,
(В)она в хаті на кроваті – піди подивися, (ох)». (двічі)

Дівка спала, ничого й не знала…
Правой ручкой обняла ще й поцилувала, (ох). (двічі)

Закувала зозуленька в саду на помості, ох,
Забрав козак дівчиноньку та й повіз у гості, (ой). (двічі)