Стоїть дубик зелененький
| Назва | Стоїть дубик зелененький |
|---|---|
| Жанр | Козацькі, Солдатські |
| Мотив | Дошлюбні стосунки, Залицяння, сватання , Нещасливе кохання, Розлука, Прощання, розставання |
| Дата запису | 4 лип. 2000 р. |
| Місце запису | с. Андріївка, Великоновосілківський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Феодосія Василівна Акритова (1928) |
| Збирачi | Олена Тюрикова |
| Транскрипція | Галина Лук'янець |
| Колекція | Колекція Олени Тюрикової |
Слухати аудіо
Стоїть дубик зелененький, ніхто його й не зрубав,
Під тим дубом зелененьким козак дівку вговоряв.
Вговоряв він, умовляв він, поки так він з ума звів,
З ума звів він, на коня сів, сказав: «Дівчино, прощай!
Прощай, дівко, прощай красна, прощай, розочка моя!»
А дєвчонкє стидно стало, стала плакать і ридать.
…...
«Як вернуся я з походу, возьму замуж за сібʼя!»
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Дощ іде, дощ іде | Козацькі | с. Клюшниківка, Миргородський район | 05:08 |
Дощ іде, дощ іде, до берези липне, Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко, Так не велить батько ше й уся родина, Личко як калина, васильками пахне, Я й націлувався, я й намилувався, Сидить утка на пеньку та, сидячи, кряче, | ||
| Ой піду я в село | Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацькі | с. Олександро-Калинове, Костянтинівський (Краматорський) район | 04:15 |
Ой піду я в село (весело) вулицею, А як зустрінуся, еей, та й поцілуюся: Ой бувай здорова, еей, моя чорноброва. Козаченько їде, еей, на конику в’єцця, “Не смійся дівчино, еей, не смійся ти з мене, Не одну я нічку, еей, ночував я в тебе, Вечерю вечеряв, еей, в сінях на порозі, А в первім пирозі – зеленая рута, Од зеленой рути, еей, та й найдуться ліки, | ||
| А в неділю вранці, ще й сонце не сходе | Козацькі
1
Солдатські | с. Андріївка, Великоновосілківський район | 04:50 |
А в неділю вранці, ще сонце не сходе, По казармі ходе, в руках саблю носе, "Командіре, брате, відпусти додому, "Відпускаю тебе, тільки не самого, Коня вороного, золоте сідельце, Їде Ваня, їде же, їде, двір минає, "Ой чого ж ти їдеш, чого двір минаєш? "Якби ж ти, кохана же, ти б мене кохала, "Не сама ж я дбала, дбали ми з тобою, Як гуляв зі мною, в саду під вербою, |