Закувала зозуленька на стодолі на розі

Закувала зозуленька на стодолі на розі,
Заплакала дівчинонька в батька на порозі.

Не куй, не куй, зозуленько, на стодолі на розі,
Не плач, не плач, дівчинонько, в батька на порозі.

Піду яром до криниці, коромисло гнеться,
«Чом до мене, моя мати, ніхто не пришлеться?»

«Багач, дочко, не захоче, бідний не посміє,
Нехай твоя руса коса зіллям зеленіє».

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 01:41
100
Ой журавко, журавко
Пісні з особистого та родинного життя
с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район01:41

Ой журавко, журавко,
Та ой журавко, журавко,
Чого кричиш щоранку?

ー Ой як мені не кричать,
Та ой як мені не кричать,
Ні з ким нічки ночувать.

Сама ляжу – боюся,
Та сама ляжу – боюся,
Піду, піду втоплюся.

ー Не топися, журавко,
Та не топися, молода,
Бо холодная вода.

Тоді будеш топиться,
Та тоді будеш топиться,
Як водиця степлиться.

0:00 02:00
100
Ой під тим дубом, під дубиною
Пісні з особистого та родинного життя
1

Балади

с. Закітне, Краснолиманський (Краматорський) район02:00

Ой під тим дубом, під дубиною,
Седит голубчик з голубиной.

Вони сиділи та й парувались,
Правим крилечком та й обніма(лись).

Де взявся вистріл, вистріл з-за дуба,
Убив голуба ー голубка вдо(ва).

Вийшов охотник, охотник з бору,
Узяв голубку, приніс додо(му).

Дав він їй їсти, дав він їй пити,
Чистой водиці, ярой пшени(ці).

«Не хочу їсти, не хочу пити,
Нема милого, ні з ким говори(ти)».

0:00 04:22
100
Ой піду я в ліс по дрова
Пісні з особистого та родинного життя
с-ще Новодонецьке, Краматорський район04:22

Ой піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завів мене дурний розум на чу…, на чужу старонку. (двічі)

Ой в чужиї стороненьки ни батька й ни неньки,
Тільки в саду (гаю) вишневому пают, пают салавейки. (двічі)

Пойте, пойте, соловейки разними галасами,
А (ох) я вийду в сад зелений – зальюсь, зальюся слязами. (двічі)

Ой зірву я с рози квітку та постю на воду:
«Пливи, пливи, з рози квітка, й до мо..., до мого ти роду». (двічі)

Ой пливла да пливла квітка та й стала кружитца,
Вийшла з хати стара ненька, та й ста…, та й стала журитца. (двічі)

«Ой чого ж ти, з рози квітко, так рано зів’яла,
Ой чого ж ти, моя доню, така, така стала? (двічі)

Чи синів ти поженила, чи дочок віддала,
За чужою рабатою така, така стара стала?» (двічі)