Закувала зозуленька на стодолі на розі

Закувала зозуленька на стодолі на розі,
Заплакала дівчинонька в батька на порозі.

Не куй, не куй, зозуленько, на стодолі на розі,
Не плач, не плач, дівчинонько, в батька на порозі.

Піду яром до криниці, коромисло гнеться,
«Чом до мене, моя мати, ніхто не пришлеться?»

«Багач, дочко, не захоче, бідний не посміє,
Нехай твоя руса коса зіллям зеленіє».

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 01:47
100
Ой на ставу, на ставочку
Пісні з особистого та родинного життя
с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район01:47

Ой на ставу, на ставочку,
Ой на ставу, на ставочку пливуть качки в три рядо(чки).

Вони пливуть, поринають,
Вони пливуть, поринають, вони собі пару зна(ють).

А я живу в Божій карі,
А я живу в Божій карі – не дав мені Господь па(ри).

Тільки дав він гірку долю,
Тільки дав він гірку долю та й та пішла за водо(ю).

Пливи, доле, за водою,
Пливи, доле за водою, а я піду за тобо(ю).

0:00 02:58
100
Як піду я в ліс по дрова
Пісні з особистого та родинного життя
с. Почапці, Миргородський район02:58

Як піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завів мене дурний розум й у чу-, й у чужу й сторо(нку). (двічі)

А в чужій же сторононьці – ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співав, співав соловей(ко). (двічі)

Співай, співай, соловейку, всіма голосами,
А я піду в сад вишневий, вмиюсь, вмиюся й сльоза(ми). (двічі)

0:00 02:51
100
За лісом не бачу, за горем не чую
Пісні з особистого та родинного життя
с-ще Троїцьке, Сватівський район02:51

За лісом не бачу, за горем не чую,
За недобрим мужем дома не ночую. (двічі)

ー Пусти ж мене, милий, до броду по воду,
До броду по воду, до рідного роду. (двічі)

ー Ой не пущу, мила, до броду по воду,
Бо ти все розкажеш про нашу незгоду. (двічі)

ー Ой не буду, милий, не буду казати,
Як стануть питати, то я вийду з хати. (двічі)

ー Чи ти ж мене, мамо, в куплі не купала,
Чи ти ж мені, мамо, щастя не бажала? (двічі)

ー Не раз тебе, доню, у куплі купала,
Не раз у той купіль доля заглядала. (двічі)

Не раз у той купіль доля заглядала,
А щастя ж не дала, бо сама не мала. (двічі)