Ой при лужку

НазваОй при лужку
ЖанрПісні з особистого та родинного життя
МотивЗалицяння, сватання
Дата запису28 черв. 1994 р.
Місце записус. Софіївка, Краматорський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
ВиконавціТетяна Тихонівна Семенова (1911)
ЗбирачiОлена Сусідко
ТранскрипціяНаталія Олійник
КолекціяДонецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00
100

Ой при лужку, при лунє, при щасливой долі,
При знакомом табунє конь гуляв по волі. (двічі)

«Ой гуляй, гуляй, мой конь, поки я споймаю,
Як споймаю, зануздаю шовковой уздою». (двічі)

Ой гуляв, гуляв мой конь та й зостановився,
Перед милої дворцом та й остановився,
Протів милої дворца та й остановився.

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 02:12
100
Вітер з поля, хвиля з моря
Пісні з особистого та родинного життя
с. Софіївка, Краматорський район02:12

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да ж довела любов до горя. (двічі)

Свєт головушка й кружиться,
Ай да й на плечо й орьол садітся.

«Ой ти, орле, орле сизокрилий,
Скажи ж міні правдоньку, де мій милий?» (двічі)

«А твій милий на роботі,
Ой да й у літєйному заводі».

«Що ж він робе, виробляє?»
«Мідні, мідні трубочки ж виливає».

Пішла пара по заводу,
Ой да пішла славонька по народу.

Пішла слава по народу,
Та й на тую ж дівчину, шо біз роду.

А я слави, слави ж не боюся,
Та й на тії дівчіні й оженюся.

0:00 01:29
100
Ой відтіль гора, а відтіль друга
Пісні з особистого та родинного життя
с. Софіївка, Краматорський район01:29

Ой відтіль гора, а відтіль друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря.

Ой то ж не зоря, то ж не ясная,
Ой то ж моя молода дівчина по воду пішла.

А я за нею, як за зорею,
Сірим конем понад синім морем за дівчіною.

«Дівчіно моя, напої коня,
З рубленої новой криниченьки, з повного відра».

«Ой козаче мій, якби ж я твоя,
Узяла б коня за шовковий повід та й напоїла».

0:00 01:34
100
Світе місяць, світе ясний
Пісні з особистого та родинного життя
1

Пісні літературного походження

с. Софіївка, Краматорський район01:34

Світе місяць, світе ясний, та й світе в хатину,
Ой там мати ж молодая колише дитину. (двічі)

Похилилася в колиску, вже ж доня заснула,
Вона її та й нищечком к серцю пригорнула. (двічі)

«Доню, квітко польовая, ясні ж оченята,
Де ж ми дінемось з тобою, шо в нас чужа хата? (двічі)

Хай твій, доню, голосочок тата ж не гукає,
Він спокинув твою матір, а тебе й не знає». (двічі)