Головна
Не сіяла, не орала

Не сіяла, не орала

Назва	Не сіяла, не орала
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Чари
Дата запису	12 лип. 2006 р.
Місце запису	с. Лиман, Зміївський (Чугуївський) район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Парасковія Павлівна Горобець (1929), Народний аматорський фольклорний гурт "Калинонька" Лиманського СБК (керівник О.І. Корнієнко), Тищенко Євдокія Яківна (1937), Корнієнко Ольга Іванівна (1966), Віра Іванівна Бражник (1938), Марія Іванівна Христосова (1933)
Збирачi	Олена Тюрикова
Транскрипція	Юлія Лузан
Колекція	Колекція Олени Тюрикової

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Не сіяла, не орала – само жито роде,
Не чарую козаченька – сам до мене ходе. (двічі)

Не я його чарувала, чарувала мати,
З-під явора листя брала, в печі розтопляла. (двічі)

З-під явора листя брала, в пічі розтопляла,
Молодому козакові чарку наливала. (двічі)

Чарувала ручки, ніжки, ще й карії очі,
Щоб не ходив до другої темненької ночі. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:59 100	Кидала, бросала через ворота	Пісні з особистого та родинного життя	с. Лиман, Зміївський (Чугуївський) район	03:59	Кидала, бросала через ворота, Не смійся, козаче, що я сирота. (двічі) «Не смійся, козаче, не насміхайся, Не буду твоєю, не сподівайся». (двічі) «Не бійся, дівчино, я й більш не прийду, Поїду в росію, там кращу й знайду». (двічі) Об’їздив росію, ще й два города, Не знайшов я й кращу, як ти, сирота. (двічі) Вернувся козак же під ті ворота, «Ой вийди, дівчино ж, моя й сирота». (двічі) Ой вийшла дівчина засмученая, По личеньку й видно – зарученая. (двічі) Ой вийшла дівчина заплаканая, По личеньку й видно – засватаная. (двічі)
0:00 05:40 100	Світи, місяченьку, ше й ясна зоря	Пісні з особистого та родинного життя	с. Лиман, Зміївський (Чугуївський) район	05:40	Світи, місяченьку, ше й ясна зоря, Просвіти доріженьку ой аж на край села. (двічі) Аж на край села, До тієї ж хатоньки, ой де живе вдова. (двічі) Де живе вдова, А й у тії вдовушки ой дочка хороша. (двічі) Дочка хороша, По світлонці ж ходе ж, ой чеше косу. (двічі) Вона чеше, чеше, ще й приглажує, Сестрицям-подруженькам ой переказує. (двічі) «Сестриці-подруженьки, кайтесь на мені, Не любіть козаченька ой в чужій стороні. (двічі) В чужій стороні, Що в козака ж ласки ж, ой як на морі ж ряски. (двічі) Шо в козака ласки, ой як на морі ряски, Шо в козака ж уму ж, ой як на морі й шуму». (двічі) Шум повіє, ряску рознесе, А козак дівчиноньку ой з ума ізведе. (двічі)
0:00 04:46 100	Пасла дівка воронії коні	Пісні з особистого та родинного життя	с. Лиман, Зміївський (Чугуївський) район	04:46	Пасла дівка воронії коні, Пасуючи, коней погубила. Пасуючи, коні погубила, Шукаючи, сама заблудила. Приблудила к зеленому гаю, «Ой тут же я дорожки не знаю!» Приблудила к зеленому дубу, «Ой тут же я й ночувати буду. Я думала, шо дуб зелененький, Коло ж стояв козак молоденький». «Здорові були, парні молодії, Чи не бігли сюди ж коні воронії?» «Бігли, бігли, не знаєм якії, Скажи ж, дівко, яка в них прикмета?» «Чорним шовком позапутувані, Сріблом-золотом позаноздувані!» «Загадаємо тобі чотирі загадки, Відгаєш – тоді коні найдем. Ой шо біжит ой біз повода? Ой шо ж горит та й біз полемʼя? Ой шо горит та й біз полемʼя? Ой шо ж росте та й біз коріння? (Ой шо ж росте та й біз коріння? А що цвіте літо й зіму?)». «Вода та й біжить та й біз повода, Зоря ж горит та й біз полимʼя. Зоря горит та й біз полимʼя, Камінь росте ж та й біз коріння. (Камінь росте та й біз коріння, Сосна цвіте літо й зіму». «Якби ж ти, дівко, коней не губила, То ти б з нами та й не говорила!»