Вітер з поля, хвиля з моря
| Назва | Вітер з поля, хвиля з моря |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Залицяння, сватання , Кохання |
| Дата запису | 17 бер. 1997 р. |
| Місце запису | с. Лиман, Зміївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Марія Терентіївна Дякова (1924), Марія Петрівна Кішинська (1926), Єфросинія Савеліївна Цвіркун (1928), Варвара Максимівна Карнаус (1923), Поліна Яківна Клочко (1921) |
| Збирачi | Галина Лук'янець, Мирослава Семенова |
| Транскрипція | Галина Лук'янець |
Слухати аудіо
Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой да довела же любов до горя. (двічі)
Світ головонька кружиться,
Вой да й на плєчах орьол садітця. (двічі)
Ой ти, орел сизокрилой,
Ой да скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)
Що мой милой на роботі,
Ой да у літєйному й заводі. (двічі)
Шо він робе, виробляє?
Вой да мідні трубоньки виливає. (двічі)
Пішла слава по заводу,
Вой да пішла славонька по народу. (двічі)
А я славоньки не боюся,
Вой да й на тій дівчині оженюся. (двічі)
Варіанти виконання та схожі пісні:
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ой на горі цигани стояли | Пісні з особистого та родинного життя | с. Лиман, Зміївський район | 02:54 | |||
| Пасла дівка воронії коні | Пісні з особистого та родинного життя | с. Лиман, Зміївський район | 04:46 |
Пасла дівка воронії коні, Пасуючи, коні погубила, Приблудила к зеленому гаю, Приблудила к зеленому дубу, Я думала, шо дуб зелененький, «Здорові були, парні молодії, «Бігли, бігли, не знаєм якії, «Чорним шовком позапутувані, «Загадаємо тобі чотирі загадки, Ой шо біжит ой біз повода? Ой шо горит та й біз полемʼя? (Ой шо ж росте та й біз коріння? «Вода та й біжить та й біз повода, Зоря горит та й біз полимʼя, (Камінь росте та й біз коріння, «Якби ж ти, дівко, коней не губила, | ||
| Прожив двадцять років | Пісні з особистого та родинного життя | с. Лиман, Зміївський район | 03:44 |
Прожив двадцать років, ой не знав я й мороки, ой случилась бида. (двічі) До хати же добився же, ой в вікно подивився, ой сидят старости. (двічі) Старий до старої же ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі) Сидят, розмовляют, ой дівчину ж питают: «Ой чи підеш, чи ні?» (двічі) Старий до старої ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі) І батько ж согласний, і мати же согласна, ой а братічок ні. (двічі) |