Ой там на горі дівка коней пасла

У містечку Богуславку в Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава. (двічі)

У містечку Богуславку сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна, як сиза голубка. (двічі)

Прийшов до них пан Каньовський і, шапочку знявши,
Обійняв він Бондарівну та й поцілував. (двічі)

«Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати». (двічі)

Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:
«Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!» (двічі)

Ой тікала бондарівна з високого мосту;
Сама вона хорошая, хорошого зросту. (двічі)

Ой тікала Бондарівна помежи горами,
А за нею два жорніри, з голими шаблями. (двічі)

Ой тікала Бондарівна помежи крамниці,
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці. (двічі)

«Ой чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити,
А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?» (двічі)

«Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити,
Ніж з тобою поневолі на цім світі жити». (двічі)

Ой як тільки Бондарівна теє ісказала,
Ой вистрелив пан Каньовський – Бондарівна впала. (двічі)

«Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати,
Нехай іде свою доньку на смерть виряджати!» (двічі)

«Ой посунув пан Каньовський по столу таляри,
Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне. (двічі)

«Ой, на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку,
Оце ж тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!» (двічі)

Ударився старий Бондар об стіл головою:
«Бондарівна, моя доню, пропав я з тобою!» (двічі)

Ой поклали Бондарівну на тесову лаву,
Поки звелів пан Каньовський викопати ямку. (двічі)

Лежить, лежить Бондарівна сутки ще й годину,
Поки звелів пан Каньовський зробить домовину. (двічі)

Ударили в усі дзвони, музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!

Та ішов козак дорогою,
Ой зеленою ж дібровою.

Та й зеленою дібровою,
Ой зустрів дівку чорнобровою. (двічі)

Ої дівчино, моя й Галю,
Ой щось я же тобі сказать маю. (двічі)

Та я щось тобі сказать маю,
Ой сім загадок загадаю. (двічі)

Ой а що росте без кореня,
Ой а що горить же без полумʼя? (двічі)

Ой а що вʼється кругом древця,
Ой а що болить коло серця? (двічі)

Та любов горить без полумʼя,
Ой камінь росте же без кореня. (двічі)

Ой а хміль вʼється кругом древця,
А любов болить кругом серця.

Як одгадаєш, моя будеш,
Як не одгадаєш, чужа будеш.

Ой, коню, мій коню, золотая грива,
Та лети ж ти, мій коню, де дівчина мила. (двічі)

А дівчина мила й у чистому полі,
Та й у чистолі полі, пшениченьку поле. (двічі)

Та пшениченьку поле, бур’ян вибирає,
Та коню вороному під ноги бросає. (двічі)

Та бросай, дівчинонько, бур’ян вибирати,
Та й іди додомоньку постіль білу слати. (двічі)

Та не стели широко, а стели й узенько,
Та не лягай далеко, присунься близенько. (двічі)

А дівчина, дуря, лягла та й заснула,
Козак посміявся, дівчина й не чула. (двічі)

Устала дівчина, як рибонька в’ється,
Козак біля неї лежить та й сміється. (двічі)

На ж тобі, дівчино, два рублі на мило,
Два рублі на мило, а десять на пиво. (двічі)

Пивом напивайся, милом намиляйся,
Шоб ненька не взнала, шоб з личка не спала. (двічі)

Через дві неділі матінка узнала,
Тепер же ти, доню, не жінка, не дівка,
Тепер же ти, доню, людська поговірка.