Головна
Ой ще сонце не заходило

Ой ще сонце не заходило

Назва	Ой ще сонце не заходило
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя, Рекрутські
Мотив	Нещасливе кохання, Розлука, Прощання, розставання
Дата запису	1 лип. 1995 р.
Місце запису	с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Надія Опанасівна Мірошниченко (1926), Тетяна Костянтинівна Зубченко (1926)
Збирачi	Юлія Гнідунець
Транскрипція	Оксана Бугайченко
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Ой ще сонце не заходило,
Зробилася темнота. (двічі)

Та нещаслива та дівчина,
Котра любе козака. (двічі)

Козак їде в чисте поле,
Зостаюся я сама. (двічі)

Та зостаюся я сама –
Ні дівчина, ні вдова. (двічі)

Та ні дівчина, ні вдова –
Некруточка молода.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:22 100	Ой у полі озеречко	Пісні з особистого та родинного життя 2 Козацькі,Балади	с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район	03:22	Ой у полі озеречко, там плавало відеречко, Соснові клепки, дубове денце, не цурайся, моє серце. (двічі) А вже в тому відеречку треті сутки, як з водою, Вийди дівчино, вийди кохана, поговоримо з тобою. (двічі) “Ой рада б я виходити, з тобой, милий, говорити. Лежить нелюб на правій руці, так боюся розбудити”.(двічі) “Ой, дівчино моя люба, одвернися од нелюба, Буду стріляти, буду влучати, як у зеленого дуба”. (двічі) “А як вдариш та й не влучиш, тільки жизнь нашу розлучиш. Хоч удариш, так не влучиш, тільки жизнь нашу розлучиш. (двічі) Ой, козаче молоденький, в тебе коник вороненький, Сідлай коня, їжжай з двору, ти не мій, а я не твоя”.(двічі) Козак коника сідлає, до коника промовляє: “Риссю, мій коню, риссю, вороний, аж до тихого Дунаю”. (двічі) Біля тихого Дунаю стану я та й подумаю: “Чи мені вбиться, чи мені втопиться, чи назад воротиться? (двічі) Хоч уб’юся, хоч втоплюся, а назад не воротюся”. (двічі)
0:00 03:40 100	В кінці греблі шумлять верби	Пісні з особистого та родинного життя	с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район	03:40	В кінці греблі шумлять верби, що я й насадила, Нема мого миленького, що я полюбила. (двічі) Нема його та й не буде, поїхав за Десну, Сказав: “Рости, дівчинонько, на другую весну”. (двічі) Росла, росла дівчинонька, та й на порі стала, Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі) Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля, Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі) Не я його полюбила, полюбила мати, Вона мені повеліла рушнички давати. (двічі) Один дала, другий дала, на третьому стала, А четвертим, шовком шитим, рученьки зв’язала. (двічі) І зв’язала рученята шовковим платочком, І уквітчала голівоньку восковим віночком. (двічі) Тепер мені не ходити, куди я ходила, Тепер мені не любити, кого я любила. (двічі) Тепер мені туди ходить, куди люди скажуть, Тепер мені того любить, з ким рученьки зв’яжуть. (двічі)
0:00 02:43 100	Ішли воли із діброви	Пісні з особистого та родинного життя	с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район	02:43	Ішли воли із діброви, а овечки з поля. Розмовляла дівчинонька з козаченьком стоя. (двічі) “Куди їдеш-уєжаєш, сизокрилий орле? А хто ж мене, молодую, без тебе пригорне?” (двічі) “Пригортайся, дівчинонько, іншому такому, Та й не кажи тії правди, як мені самому”.(двічі) “Як же мені, мій миленький, правди не казати? Вечір прийде, тоска найде – треба розказати. (двічі) Як же мені, мій миленький, правди не казати? Він пригорне, поцілує – треба розказати”. (двічі)