Головна
Вийду я на гору, гляну на долину

Вийду я на гору, гляну на долину

Назва	Вийду я на гору, гляну на долину
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Побачення
Дата запису	1 черв. 1992 р.
Місце запису	с. Польова, Дергачівський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Крижанівська Євдокія Андріївна (1930), Непокрита Ганна Олексіївна (1940), Непокрита Марія Трохимівна (1929), Удянська Катерина Максимівна (1923), Удянська Тетяна Трохимівна (1929)
Збирачi	Галина Лук'янець, Мирослава Семенова
Транскрипція	Галина Лук'янець
Ноти	Завантажити файл PDF

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 5Подобається Поділитися

Вийду я на гору, гляну на долину,
Долина широка, калина висока, й аж додолу гілля гнеться. (двічі)

Під тою калиною стояв козак з дівчиною,
Дівчина стояла, тихенько ридала, свою долю проклинала. (двічі)

Якби я була знала, не йшла заміж та гуляла,
У рідного батька, у рідної неньки як маківка процвітала. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 01:16 100	Ой у саду суха вишня (гурт)	Пісні з особистого та родинного життя	с. Польова, Дергачівський район	01:16	Ой у саду, Ой у саду суха вишня, Там дівчина заміж ви(йшла). Там дівчина, Там дівчина заміж вийшла, Красивая й молода(я). Красивая, Красивая й молодая, Осталася й удово(ю). Осталася, Осталася й удовою, Ще й з малою дитино(ю). Ще й з малою, Ще й з малою дитиною, Сіла вдова спочива(ти).
0:00 03:55 100	Та й нема гірш нікому	Пісні з особистого та родинного життя	с. Геніївка, Зміївський район	03:55	Та й нема гірш нікому жи, та як тій…, як тій сироти(ні). (двічі) Та й ніхто не пригорне жи, та й при ли..., при лихій годи(ні). (двічі) Та й не пригорне жи батько жи, та й не при..., не пригорне ма(ти). (двічі) Та й тільки той пригорне жи, та й що й ду..., що й думає жи бра(ти). (двічі)
0:00 02:40 100	Затоплю я в новій хаті	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Польова, Дергачівський район	02:40	Затоплю я нову хату сирими дровами, Тяжко-важко в світі жити поміж ворога(ми). (двічі) А мій мілій чорнобривій до другої ходе, Вона йому направляє: «Заріж свою жі(нку)!» (двічі) Як приходе він додому, став ножі точити, Його жінка, як голубка, до його проси(ти). (двічі) «Ой ти, милій, голуб сивій, підожди годину, Поки візьму погодую малую дити(ну)!» (двічі) «Ой не буду я годити ні одну хвилину, Тоді будеш годувати, як в землі лежа(ти)!» (двічі) А сусіди, добрі люди, дали неньці знати, «Іди, ненько, йди, старенька, дочку й наряжа(ти)!» (двічі) «Ой ти доню, моя доню, шо ж ти наробила? Шо ти своїх малих діток та й посироти(ла)!» (двічі) «Ой не я їх сиротила, сиротили люди, Сиротила та дівчина, шо жонатих лю(бе)!» (двічі) Де ж та нивка колосиста, шо нас прогодує? Де ж той батько, де ж та мати, зодягне, зобу(є)? Де ж той батько, де ж та ненька, зодягне, зобу(є)?