В кінці греблі шумлять верби

Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила,
Нема мого миленького, що я й полюбила. (двічі)

Нема його, та й не буде – поїхав за Десну,
Сказав: «Рости, дівчинонько, на другую весну». (двічі)

Росла, росла дівчинонька, та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі – така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяцю стоя. (двічі)

Не я ж його полюбила – полюбила мати,
Заставила мене мати рушники давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертим, білесеньким рученьки зв’язала. (двічі)

(В кін)ці греблі шумлять верби, що я й насадила,
Нема мого миленького, що я й полюбила. (двічі)

Ой немає козаченька – поїхав за Десну,
«Рости, рости, дівчинонька, на другую весну». (двічі)

Росла, росла дівчинонька та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі – така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі)

«Не я ж його полюбила – полюбила мати,
Вона ж мені приказала рушнички давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертий, шовком шитий, рученьки зв’язала». (двічі)

Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила,
Нема мого миленького, що я й полюбила. (двічі)

Нема його та й не буде, поїхав в Одесу,
Сказав: «Рости, дівчінонько, на другую весну». (двічі)

Росла, росла дівчінонька, та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі)

Плачте очі, плачте карі, така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Вона ж мені ізвеліла рушнички давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертим соко...рученьки зв’язала.

Шумлять верби в кінці греблі, шо я й насадила.
Нема мого миленького, шо я й полюбила. (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Тільки ж мені і звеліла рушники давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертим, білесеньким, руки обв'язала.

Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля,
Полюбила мільоночка, при місяцю стоя (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Вона мені поручила рушнички давати (двічі)

Один дала, другий дала, а на третьом стала,
А четвертим білесеньким ручки пов'язала (двічі)

В кінці греблі шумлять верби, що я й насадила.
Нема того козаченька, що я й полюбила. (двічі)

Нема його та й не буде – поїхав за Десну.
Сказав: «Рости, дівчинонько, на другую весну». (двічі)

Росла, росла дівчинонька та й на полі стала.
Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

В кінці греблі шумлять верби, що я й насадила.
Нема того козаченька, що я полюбила. (двічі)

Ой немає козаченька, поїхав за Десну.
– Рости, рости, дівчинонько, на другую весну. (двічі)

Росла, росла дівчинонька та й на порі стала.
Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

– Ой не плачте, карі очі – така ваша доля:
Полюбила козаченька, при місяці стоя. (двічі)

Зелененькі огірочки, жовтенькі цвіточки.
Нема мого миленького – плачуть карі очки. (двічі)

Світи, світи, місяченьку, та й на той перелаз, (двічі)
«Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз,
Світи, світи, місяченьку, та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз».

«Я до тебе більш не прийду, нехай той інший йде, (двічі)
Єсть у мене дівчінонька, вона мене всьо жде,
Я до тебе більш не прийду, нехай той інший йде,
Єсть у мене дівчінонька, вона мене всьо жде.

Був я, був я, дівчінонько, у вишневом саду, (двічі)
Чув я, чув я, як присягалась козаку другому,
Був я, був я, дівчінонько, у вишневом саду,
Чув я, чув я, як присягалась козаку другому».

«Ой якби ж я крила мала, да й солов’я очі, (двічі)
Я б до тебе прилетіла посеред півночі,
Ой якби ж я крила мала, да й солов’я очі,
Я б до тебе прилетіла посеред півночі.

Я б до тебе прилетіла, біля тебе сіла, (двічі)
Я б же ж тобі, козаченько, всю правду сказала,
Я б до тебе прилетіла, біля тебе сіла,
Я б же ж тобі, мій миленький, всю правду сказала.

Шоб ті трави повсихали, шо рано так росли, (двічі)
Шоб ті люди щастя не знали, шо нас розлучили,
Шоб ті трави повсихали, шо рано так росли,
Шоб ті люди щастя не мали, шо нас розлучили».

За селом, де колишуться верби,
Вітерець в верболозах заснув,
Там заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну. (двічі)

ー Ти поїдеш далеко, далеко,
Так далеко од мого села,
І ніколи мене не згадаєш,
Що у тебе кохана була. (двічі)

ー Ти не плач, не журися, дівчино,
Ти не плач, не журись, не ридай,
Через рік, як цвістиме калина,
В тихий вечір на мене чекай. (двічі)

Ось пройшов рік тяжкого чекання,
І прийшла довгождання пора,
Дівчинонька прийшла до калини,
А милого її там нема. (двічі)

Ой нема, ой нема і не буде,
Бо така то дівоча судьба,
Будеш знати, як хлопця кохати,
І як вірити в його слова. (двічі)

За селом, де колишуться верби,
Вітерець в верболозах заснув,
Там не грала плакуча гітара,
Там дівчина не встріла весну. (двічі)

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок в’ється. (двічі)

ー Галю ж моя, Галю, дай води напиться,
Ти така хороша, дай хоч подивиться. (двічі)

ー Вода у ставочку, піди та й напийся,
Я буду в садочку, прийди подивися. (двічі)

Прийшов у садочок, зозуля кувала,
ー Та ти ж мене, Галю, та й не шанувала. (двічі)

ー Стелися, барвінку, буду поливати,
Вернися, Іванку, буду шанувати. (двічі)

ー Скільки не стелився, ти не поливала,
Скільки не вертався, ти не шанувала. (двічі)

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок, в’ється. (двічі)