Косарі косят, вітер повіває
| Назва | Косарі косят, вітер повіває |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Розлука, Журба, туга |
| Дата запису | 1 січ. 1993 р. |
| Місце запису | с-ще Зоря, Краматорський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Марія Григорівна Бобирь (1933) (співають також невідомі виконавиці) |
| Збирачi | Наталія Жадановська |
| Транскрипція | Юрій Рибак |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Косарі косят, вітер повіває,
Шовкова трава на косу й лягає.
Шовкова трава на косу лягає,
Поміж той травой галочка й літає.
– Галочка моя, ти, моя чорненька,
Скажи, галочка, де ж моя й миленька?
– А твоя й мила – в лузі над водою,
Обмивається дрібною й сльозою.
Умивається дрібною сльозою,
Утирається шовковой хустою.
Вона журиться, милий, за тобою.
Варіанти виконання та схожі пісні:
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Зеленая вишня з-під кореня вийшла | Пісні з особистого та родинного життя
1
Строкові | с-ще Зоря, Краматорський район | 04:05 |
Зеленая вишня з-під кореня вийшла, Ой вийду на гору та й гляну додолу. – Варила, варила – не много й не трошки. – Згадай мене, мамо, хоч у раз у вівторок, Ти думаєш, мамо, що я тут не плачу, Ти думаєш, мамо, що я тут паную, Віддали ж мене заміж, де я не привична. (двічі) | ||
| В кінці греблі шумлять верби | Пісні з особистого та родинного життя | с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район | 02:32 |
В кінці греблі шумлять верби, що я й насадила. Ой немає козаченька, поїхав за Десну. Росла, росла дівчинонька та й на порі стала. – Ой не плачте, карі очі – така ваша доля: Зелененькі огірочки, жовтенькі цвіточки. | ||
| Під вишнею-черешнею | Пісні з особистого та родинного життя
1
Балади | с. Гарбузівка, Сумський район | 03:55 |
Під вишнею-черешнею, я з милим стояла, Сіда милий на машину, іде в Москівщину, "Ой як будеш покидати, подари колєчко, Тече річка невеличка понад слободою, Ой чі брала, чі не брала, стала, постояла, Біжить батько, біжить мати, та й кричать: «Рятуйте!», Було б тоді жалкувати, як була маленька, |