​Шумлять верби в кінці греблі

Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила,
Нема того козаченька, що я полюбила. (двічі)

Нима його та й не буде, поїхав на Десну,
Сказав: – Рости, дівчінонько, на другую весну. (двічі)

Росла, росла дівчінонька, та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі)

Плачьте очі, плачьте, карі, така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Заставила за нелюба рушники давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертий шовком шитий, рученьки з’язала. (двічі)

Із’язала тугесенька, ніхто й не роз’яже,
Тяжко, важко на серденьку, ніхто не розв’яже. (двічі)