​Ой у полі озеречко

Зійди місяць, зійди ясний на круту гору,
Вийди, вийди, дівчинонька, щось поговорю. (двічі)

“Вийди, вийди, дівчинонька, щось маю сказать,
Що й не веле батько й мати тебе бідну брать”. (двічі)

“Як не веле, та й не нада мене бідну брать,
То їдь собі на Вкраїну багачку шукать”. (двічі)

“Ой об’їхав всю країну, села і поля,
Не знайшов я краще тебе, як ти, сирота”. (двічі)

“Женись, женись, мій миленький, настала пора,
А я прийду на весілля до твого двора. (двічі)

Ой піду же я додому, ляжу та й умру,
А як тобі жалко стане, то зроби труну”. (двічі)

У неділю, рано-вранці, усі дзвони звуть,
Молодого козаченька під вінець ведуть. (двічі)

Молодого козаченька під вінець ведуть,
Молодую дівчиноньку хоронить несуть. (двічі)

“Розступіться, добрі люди, дайте мені стать,
Я хоч мертву поцілую та й будуть ховать”. (двічі)

Тільки в яму опустили – лопнула труна,
Молоденький козаченько тронувся з ума. (двічі)

Стоїть батько, стоїть мати, насміхаються:
“За ким, за ким наш синочєк побивається?” (двічі)

“Ой, щоб тобі, старий батько, віку не дожить,
Як мені же молодому та й тяжко прожить. (двічі)

Ой, щоб тобі, стара мати, так тяжко вмирать,
Як мені же молодому любов забувать”. (двічі)

“Ой хмелю ж, мій хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимував, що й не розвивався?” (двічі)

“Зимував я зиму, зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині та й не розвивався”. (двічі)

“Ой сину ж, мій сину, сину молоденький,
Де ж ти, сину, нічку ночував, що й не розвивався?” (двічі)

“Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я в тої удовиці, що й сватати буду!” (двічі)

“Ой сину ж, мій синку, ти ж моя дитино,
Не женися на тій удовиці, бо й щастя не буде. (двічі)

Бо вдовине серце, як осіннє сонце,
Воно світить, світить та й не гріє, все холодом віє”. (двічі)

Зійшов місяць, зійшов ясний, та й знов за хмару закотивсь,
Та й освітив усю долину, де милий мій колись ходив. (двічі)

А в тій долині є хатина, там тихо ж лампочка горить.
Там мати дочку вговоряє – доня заплакана сидить. (двічі)

“Ой доню, доню, моя доню, ти ж в мене квіточка одна,
Не жди, не прийде він додому, його на світі вже нема. (двічі)

Багато дехто повінчався, а ти кого так довго ждеш?
Багато дехто повінчався, а ти чого заміж не йдеш?”

“Не віддай, мати, за старого, старий не парочка мені.
Як віддаси ж мене за його, то й буду гнить в сирій землі.

Прощайте, браття-мотористи, прощайте, вся моя сім’я!
Бить може спортітся машина і не вєрнуся я сюда”.