В кінці греблі шумлять верби
| Назва | В кінці греблі шумлять верби |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Залицяння, сватання , Нещасливе кохання, Примусове одруження, Розлука |
| Дата запису | 1 лип. 1995 р. |
| Місце запису | с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Надія Опанасівна Мірошниченко (1926), Тетяна Костянтинівна Зубченко (1926) |
| Збирачi | Юлія Гнідунець |
| Транскрипція | Оксана Бугайченко |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
В кінці греблі шумлять верби, що я й насадила,
Нема мого миленького, що я полюбила. (двічі)
Нема його та й не буде, поїхав за Десну,
Сказав: “Рости, дівчинонько, на другую весну”. (двічі)
Росла, росла дівчинонька, та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі)
Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі)
Не я його полюбила, полюбила мати,
Вона мені повеліла рушнички давати. (двічі)
Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертим, шовком шитим, рученьки зв’язала. (двічі)
І зв’язала рученята шовковим платочком,
І уквітчала голівоньку восковим віночком. (двічі)
Тепер мені не ходити, куди я ходила,
Тепер мені не любити, кого я любила. (двічі)
Тепер мені туди ходить, куди люди скажуть,
Тепер мені того любить, з ким рученьки зв’яжуть. (двічі)
