Головна
В кінці греблі шумлять верби

В кінці греблі шумлять верби

Назва	В кінці греблі шумлять верби
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Залицяння, сватання , Нещасливе кохання, Примусове одруження, Розлука
Дата запису	1 лип. 1995 р.
Місце запису	с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Надія Опанасівна Мірошниченко (1926), Тетяна Костянтинівна Зубченко (1926)
Збирачi	Юлія Гнідунець
Транскрипція	Оксана Бугайченко
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

В кінці греблі шумлять верби, що я й насадила,
Нема мого миленького, що я полюбила. (двічі)

Нема його та й не буде, поїхав за Десну,
Сказав: “Рости, дівчинонько, на другую весну”. (двічі)

Росла, росла дівчинонька, та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Вона мені повеліла рушнички давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертим, шовком шитим, рученьки зв’язала. (двічі)

І зв’язала рученята шовковим платочком,
І уквітчала голівоньку восковим віночком. (двічі)

Тепер мені не ходити, куди я ходила,
Тепер мені не любити, кого я любила. (двічі)

Тепер мені туди ходить, куди люди скажуть,
Тепер мені того любить, з ким рученьки зв’яжуть. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:01 100	Лугом іду, коня веду	Пісні з особистого та родинного життя 1 Козацькі	с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район	03:01	“Лугом іду, коня веду, розливайся, луже! Сватай мене, козаченько, люблю тебе дуже! (двічі) Ой хоч сватай, хоч не сватай, ой, хоч не цурайся, Щоб та слава не пропала, що ти женихався”. (двічі) “Женихався, не цурався, думав тебе брати, За лихими воргами мушу покидати. (двічі) Ой якби ж ти, дівчинонько, була багатенька, Взяв тебе за рученьку, повів до батенька”.(двічі) “Ой якби я, козаченько, була багатенька, Наплювала б я на тебе, на твого батенька”. (двічі) “Ой та што б ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла, Як при битій, при дорозі рута-м’ята зійшла”. (двічі) “Ой бодай ти, козаченьку, тоді оженився, Як у млині на камені кукіль уродився”. (двічі) А при битій, при дорозі, рута-м’ята зійшла, А вже ж тая дівчинонька давно заміж вийшла. (двічі) А у млині на камені кукіль ще не сходить, Старий козак, як собака, неженатий ходить. (двічі)
0:00 01:44 100	Ростіть, ростіть, огірочки	Пісні з особистого та родинного життя	с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район	01:44	Ростіть, ростіть, огірочки, в чотири листочки. Не бачила миленького чотири деньоч(ки). На п’ятий день побачила, як коров я гнала. Не сказала “добрий вечір”, бо мати стоя(ла). Не сказала “добрий вечір”, бо мати стояла. Махнув миленький платочком: “Будь мила здоров(а)”. А кінь і вже води не п’є, він ріженьку чує. Десь мій милий, чорнобривий з другою ночу(є). Ночуй, ночуй, мій миленький, ночуй, начувайся. А як вийдеш на вулицю – зо мною не знайсь.
0:00 02:29 100	Хоч би швидчє вечір, та й повечеріло	Пісні з особистого та родинного життя	с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район	02:29	Хоч би швидчє вечір, та й повечеріло. Може б моє серце та й повеселіло. Хоч би вечір швидчє, та й сонечко зайшло, Може б моє серце та й до мене прийшло. Ой хоч не до мене, до моєї хати. Одчиняй дверечка, щоб не чула мати. Ой хоч і почує, та буде мовчати. Вона не осуде рідного дитяти. Ой як одчиняла, плакала-ридала. Плакала-ридала, правдоньки питала. “Чи ти мене любиш, чи з мене смієсся? До другої ходиш та й не признаєсся?” “Признаюсь по правді: ходив, ходить буду. Признаюсь по правді: сватати не буду”.