Головна
На вгороді верба рясна

На вгороді верба рясна

Назва	На вгороді верба рясна
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Кохання, Нещасливе кохання
Дата запису	29 трав. 1998 р.
Місце запису	м. Маріуполь, Донецька обл., Україна, Північне Причорноморʼя
Виконавці	Марія Василівна Аронська (1922) (Народилась на Полтавщині, виросла у дитбудинку м. Маріуполь з 1938 р.)
Збирачi	Ірина Ланіна
Транскрипція	Ліна Добрянська
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

На вгороді верба рясна, (двічі)
Там стояла дівка красна.

Вона красна ще й вродлива, (двічі)
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива, (двічі)
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде, (двічі)
Розраяли вражі люди.

Розраяли, розсудили, (двічі)
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, (двічі)
І друг друга любить будем.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 01:29 100	Посадила огірочки близько над водою	Пісні з особистого та родинного життя	м. Маріуполь	01:29	Посадила огірочки близько над водою, Поливала огірочки дрібною сльозо(ю). Ростіть, ростіть, огірочки в чотири листочки, Не бачила миленького аж три вечороч(ки). На четвертий побачила, як череду гнала, Не сказала «Добрий вечір», бо мати стоя(ла). Летить орел сизокрилий, літаючи кряче, Перекажіть дівчинонці, що за мною плаче. Нехай вона там не плаче, бо я не журюся, Нехай вона заміж іде, а я й оженю(ся). (двічі)
0:00 00:54 100	Пливе човен без весельця, бережки минає	Пісні з особистого та родинного життя	м. Маріуполь	00:54	Пливе човен без весельця, бережки минає, Ніхто човником не праве, хвиля підганя(є). Отак я, як той човник, де пристать – не знаю, Де б хотілось – там не зможу, бо долі не ма(ю). Назвав тебе б голубкою, тілько б не своєю, Не судилася, дівчино, ти бути моє(ю).
0:00 03:38 100	Тече річка невеличка з вишневого саду	Пісні з особистого та родинного життя	м. Бахмут, Бахмутський район	03:38	Тече річка невеличка з вишневого саду, Кличе козак дівчиноньку собі на пораду. Ой гай, гай, гай, зелений гай, Кличе козак дівчиноньку собі на пораду. «Порадь мені, дівчинонько, як рідная мати, Ой чи мені женитися, чи на тебе ждати? Гей, гей, гай, гай, зелений гай, Ой чи мені женитися, чи на тебе ждати?» «Ой я тобі, козаченьку, раджу і не раджу, Я з тобою вечір стою - на другого гляжу. Гей, гей, гай, гай, зелений гай, Я з тобою вечір стою - на другого гляжу.» «Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла, Як у млині на камені рута-м’ята зійшла. Гей, гей, гей, гей, зелений гай, Як у млині на камені рута-м’ята зійшла». «Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився, Як у лузі при дорозі сухий дуб розвився. Гей, гей, гей, гей, зелений гай, Як у лузі при дорозі сухий дуб розвився». Ой у млині на камені рута-м’ята зійшла, Молода ще дівчинонька, а вже заміж вийшла. Гей, гей, гай, гай, зелений гай, Молода ще дівчинонька, а вже заміж вийшла. Ой у лузі при дорозі сухий дуб розвився, Старий козак, як собака, а ще не женився. Гей, гей, гай, гай, зелений гай, Старий козак, як собака, а ще не женився.