Digital archive of folklore

І кричать:
– Чом не йдьош? Чом не йдьош?
– Боюся!
– Кого ж ти боїся?
– Короля!
– Король іде, земля гуде, стой, калина, не ламайся!

Та впʼєть кричать. Ото стануть: одні там стануть, другі там, і кричать.
Буду я кричать: «Чом не йдьош, чом не йдьош?». А вона буде кричать: «Боюся, боюся!»
– А як це вони кричать? Вони ж співають?

(Далі співає)

– Чом ни йдьош, чом ни йдьош?
– Боюся, боюся!
– Кого ж ти боїсся?
– Короля, короля!
– Поїхала Ганна до короля-пана,
Король іде, зимля гуде,
Стой, калина, не ламайся!

І біжать усі до купи.

– Вони хороводи не водять коло нього?
– Ворушуться там, стрибають. Хворост (?) запалять і кричать там ото, козла палять!
– Так оце козла водять?
– Да-да, оце в нас так козла палять, … на послідній день…
– На послідній день це коли, в неділю вже?
– На Масляну, в неділю…

Свиснув свисток у машині
І бризнули сльози з глаз,
Прощайте, товариші-братці,
Нам строковой уже час.

І трогай, і трогай машину,
І з горя міня й увозі
Туда, де солдатики б'ються,
Ми, братці, на помоч ідьом.

Ой красна, рясна колинонька в лузі
Ой дай Боже,
Ой красна, рясна колинонька в лузі,
Святий ве(чір)!

А ще красніша у Миколи дочка,
Ой дай Боже.
А ще красніша у Миколи дочка,
Святий ве(чір)!

В Миколи дочка, дівка Апроська,
Ой дай Боже,
В Миколи дочка, дівка й Апроська.
Святий ве(чір)!

Та по двору ішла, як зоря зойшла,
Ой дай Боже,
По двору ішла, як зоря зійшла,
Святий ве(чір)!

Та в світлоньку ввійшла - пани вставають,
Ой дай Боже,
В світлоньку ввійшла, пани вставають,
Святий ве(чір)!

Та чи це ж панівна, чи королівна?
Ой дай Боже.
Чи це панівна, чи королівна?
Святий ве(чір)!

Обізвався її рідний батенько,
Ой дай Боже,
Обізвався її рідний батенько,
Святий ве(чір)!

Та це не панівна й не королівна,
Ой дай Боже,
Це не панівна, не королівна,
Святий ве(чір)!

Це моя дочка, дівка Апроська,
Ой дай Боже,
Це ж моя дочка, дівка Апроська,
Святий ве(чір)!

Скочив козел у город, у город,
Та поїв козел лук-часник, лук-часник,
Та й упіймали козла за ріжок, за ріжок,
Та повели козла на торжок, на торжок,
Та продали козла за сім кіп, за сім кіп,
А й перва копа - пшениця, пшениця...

Ой на горі, горі, бєрьоза стояла,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

А на тій бєрьозі золотая кора,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Золотая кора, сереброне листя,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Налетіли галі, обламали гілля,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Обламали гілля, людей побудили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Молітеся Богу і к Новому году,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

А ви, молодиці, печіть паляниці,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Гойди, гойда,
В чотирі захвойда,
А пʼята в колисці,
В червонім намисті.

Ой галочки, та чубарочки, та всю балочку вкрили,
Ох молодиї та некрута та жалю наробили.

Ох ви, галочки, та чубарочки, та підніміться вгору,
Ох молодиї та некрута та верніться додому.

(Ох раді б ми та вертатися, та нас цар не пускає.)

Гони, дівка, скотину,
Засни, мала, дитино,
Бай, бай.

Зелененький крокіс,
По віконцю поріс,
Та нікуди ж проглянути.

Та не проглянути,
Та не продивиться,
Як сиріточка плаче.

Та вона плаче,
Важко здихає,
Шо ж і порядку нема.

Та нема порядку,
Та з самого ранку,
Та й не буде й до вечіра.

Посилала (Марійка)
Соловейка у сад,
До батенька на пораду.

Не солов`я з саду,
Не батенька з раю,
Не родини з України.

Куда, дитя, собираїсся?

Куда, дитя, собираїсся,
Шо так рано й умиваї(сся)?

Чи миж челюдь, чи миж чужих людей?

Чи миж челюдь, чи миж чужих людей,
Ой там тобі та й горечко буде.

Там свекруха наровистая,

Там свекруха наровистая,
Вона ж тобі наровей покаже.

Прощай, прощай та й Наташа, та й уже ми йдемо,
Та й ми ж твоє ж та дівування ой собі беремо.

Та й собі ж беремо,
Та беріть, беріть і та подружки мої, та й гуляйте.

Та й гуляйте,
Та й а про мене жи та молоденьку та згадайте.

Татарин, братік, татарин,
Та продав сестрицю задаром,
Та за повненької чарочки,
Та за біленькії шишо(чки).

Здвигнулися лавки,
Здвигнулися лавки,
Як сіли понянки,
Ще й не так здвигнуться,
Як пива й нап`ю(ться).

Не сиди ж ти, Танєчка, з бабами,
Та ходім, Танєчка, із нами,
Ми ж тебе до Дунаю доведемо,
Ми ж тобі русу косу заплетемо.

Петрівочка, мала нічечка,
Не виспалась наша дівочка.

Череди гнала, задрімала,
Об пеньки ноги позбивала.

Об пеньки ноги позбивала,
Об суху грушу вийняла душу.

Об суху грушу вийняла душу,
А на льоночок роса впала.

А на льоночок роса впала,
Чом ти, льоночок, не стелисся?

Чом ти, льоночок, не стелисся?
Чом ти, Іванко, не женисся?

Чом ти, Іванко, не женисся?
А на кого ж ти надієсся?

Ой на кого ж ти надієсся?
Я на батенька розсердився.

Я на батенька розсердився,
А на матінку розгнівався.

А на матінку розгнівався,
А на сам себе надіюсся.

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик (рятувать),
За ушеньки витягать,
Вставай, кицю, весела,
Та й поїдем на села,
Та й виорем нивку,
Та й під материнку,
Материнка не зійшла,
Та вродив лопушок,
Та пошиєм киці кожушок.