Digital archive of folklore

Ой котилась зоря з неба та й упала додолу, да ой,
Ой упала же додолу.

Журилася та молода дівчина та й по своєму же горю, да ой,
Ой по своєму же й горю.

Ой хто ж мене, та молоду дівчину, та й одведе й додому,
Та й одведе додо(му).

Обізвався та молодий козаче та й на сірому й коню, да ой,
Ой на сірому коню.

На сірому коню, та гуляй, гуляй ой молода дівчина, да ой,
Я й одведу ж додому!

Сьогодні я тут же, й а завтра ой уєду,
Будеш, мила, припадати аж до мого й слєду.

"Я й не припадала, припадать не буду,
Горювала я з тобою, ще й без тебе буду".

Ой убито-вбито, завезено в жито,
Червоним(чорним) шолком, китайкою личенько покрито.

Прилетіла пава, серед жита впала,
Та й підняла китайочку та й защебетала.

Понад садом, садом, садом виноградом, да ой,
Ой дорож(и)ка й лежала.

Дорожка й лежала, ну да ой,
Та туди наша, й наша сударушка, да ой,
Ой некрут(и) виряжала.

Некрут виряжала,
Та виряжала, ой да споружала, да ой,
Ой вдова жи свого й сина.

Вдова свого сина,
Та іди, синку, ой служи, ой синку, да ой,
Ой служи же, не барися.

Ой, у полі та три дорожки да різно,
Ходив козак до дів-, ой до дівчини пізно.

Ой, до дівчини пізно да,
Ой не ходи, козаче, ой козаче, до мене

Ой козаче й до мене,
Буде й слава й на тебе, ой на тебе й на мене.

Буде слава, ой на тебе й на мене,
Ше й на твого коня, ой, коня ж вороного.

(Коня вороного,
Ше й на мене, парня молодого

«…боюся, на тобі оженюся»)

Та забєлєли снєжки,
Ой по битой дорожкє,
Ой по крутой горє.

Ой по крутий горі, да ой,
Та ніхто не заплаче,
Ой ні батько, ні мати,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат, ні сестра, да ой,
Та хіба ж той заплаче,
Ой запечалиться,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат, ні сестра, да ой,
Ти товаришу вірний,
Ой ти братіку рідний,
Ой скоро ж я й помру.

Ой скоро ж я й помру, да ой…

Тяжко важко ой на серденьку, як вечір приходе.
Ой та жонатий, ой розпроклятий до дівчини ходе.

До дівчини ходе,
Ой нехай ходе, ой нехай ходе, бо він її любе.

Бо він її любе,
Ой вона йому, ой молодому дружиною буд(е).

Ой молодому дружиною буде,
Як прийшов він додому, начав ніж гострити,

Начав жінку бити,
Його жінка молоденька начала просити:

«Ой дай мені, та мій милий, святої години,
Поки піду погодую малої дитини».

«Тоді будеш, моя мила, дитя годувати,
Як я піду до Дунаю ножа полоскати!

Ой підійдіте до сусіди, дайте тещі знати,
Нехай прийде, хоть приїде дочки наряжати».

Як прийшла мати додому та й каже:
«Ой доню моя, Анюточко, шо ж ти наробила,
Шо ти своїх малих діток та й посиротила!»

Чи я в тебе, ненько моя, чи я в тебе лишня?
Що ти мене сюди дала, де я й не приви(шня).

Чи я в тебе, моя ненько, весь хліб переїла?
Що ти мене сюди дала, де я й не хоті(ла).

Ой не видно Чернещини, тіки видно верби,
Туди мою головоньку щовечіра ве(рне).

(Ой не видно Чернещини, тіко видно димарі,
Уже мої брати, сестри посвітили хвонарі.

Ой не видно Чернещини, тіки видно хати
Уже мої брати, сестри полягали спати).

Ой піду я понад лісом, щось у лісі туже,
А то ж моя стара ненька робити незду(жа).

Ой піду я ж понад лісом, щось у лісі плаче,
А то моя стара ненька робити не ба(че).

Я лежала на пічі,
Заблудила уночі,
Підкотилась під мішок,
Я думала ...

−Дорогой, куда ти єдєш?
− Дорогая, у Ростов.
− Дорогой, возьми с собою.
− Дорогая ж, нєт мєстов!

Я сиділа у вагоні,
Об вагонь я стукала.
Я сиділа, дожидала
Милого з Маруполя.
А він не приїхав!

(Як) була я молода,
Та була я ловка.
На вулицю не ходила,
Бо боялась вовка.

Ой чого ж ти не прийшов?
Шо ж чобіт не найшов?
А материних не надів,
Бо немає (передів). А сестра не дала,
Бо й собі добула.
А батькових не хочеться,
Бо вустілка волочеться.

Не судітє ви нас, баби,
Ми вас не боїмся.
Ми за ваших синовйов
Замуж не годімся.

…судили, судили
І посватали – судять.
А судьоні повиходять,
А хвальониє сидять.

Кожен день поганяла,
По копійці заробляла.
По копійці заробляла…

Як вийду я за нові ворота,
Та й стану я ой коло тину.

Та не дивуйтесь, мої воріженьки, да ой,
Що мене милой да покинув.

Він покинув на чужій сторонці,
Вона ж міні ох і знакома...

Та копав, копав криниченьку,
Та неділеньку, дві жи,
Та й любив козак дівчиноньку,
Ой не людім, собі.

Приспів:
Ой, жаль, жаль, міні буде,
Возьмуть її люди,
Возьмуть її люди,
Та моя не буде,
Ой, жаль, жаль!

Та вже з тії криниченьки,
Ой орли воду п'ють,
Та вже ж тую дівчиноньку
Та під вінець ведуть.

Та один веде за рученьку,
Другий за рукав,
Третій стоїть - серце болить,
Кохав - та й не взяв.

Та й обведена кругом столу,
Тепер ти моя,
Вона стала, одказала,
Не правда твоя.

Ой по горі, по горі жи й, та чабан вівці ганяє жи,
Ох, йох, йо-хо-хо жи й, та чабан вівці ганяє.

Та чабан вівці ганяє жи, та на могилу звертає жи,
Ох, йох, йо-хо-хо жи й, та на могилу звертає.

Сини мої, гайдамаки,
А я ваша мати,
А хто буде, сини мої, хлібом годувати? (двічі)

Один каже: «Хто й зна…»,
Другий: «Як удасться»,
Третій каже: «Ой, на ту рибу, вона тобі здасться». (двічі)

Ай підітє ж та приведіті, та кого вєрно ж я люблю,
Ой чорнявого, кучерявого, а в його кудрі в три ряда.

В його кудрі в три ряда, ой,
Розчєсал би я чорні кудрюшкі, ой, сам до дівчини пішов.

Сам до дівчини пішов,
Ой, мостять мостушки, мостовинушки, ой, аж до милої дворца.

Аж до милої дворца,
Ой, та мостовинушки й уломилася, ой, а мой милой й утонув.

Й а мой милой й утонув,
Ой, ви, хлопці-риболовці, ой, закидайте ж невода.

(Закидайте же невода,
Чи не словите, не споймаєте, ой, мого милого дружка.

Мого милого дружка,
Єслі словите і споймаєте, буду рєчку прочищать.

А не словите, не споймаєте, буду рєчку проклинать.

Ой, бодай ти, бистра рєчєнька, густим терном заросла,

Як ти мого миленького в чужий край же занесла.)

Глянь же ти, Марійко, крізь калач,
Карими очима, та й не плач,
Ось він іде,
Розмай косу,
Загубив красу,
Зав`язав тобі світ на весь вік.

На вгороді конопельки, верхи зеленіють,
А мене ж милой ой покидає – вороги радіють.

Та не радійте, ой воріженьки, бо це так не буде,
Та він походе, ой поблуде, та впʼять любить буде.

Наказали люди, зять багач,
Наказали люди, грошій міх,
Дає полушку, як на (сміх),

Та й та не його, позичив у тещі,
Викупить вінок у сві(йсті).

Та як сів Сус Христос та вечеряти,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та прийшла к йому та Божая Мати,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Подай, синку, ключі золотії,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

(Та й одімкнемо та рай і та пекло,
А однії душі та не випускаєм,
Бо одна душа согрішила,
Батька, матір налаяла,
Старшій сестриці брешеш казала,
А старшому братові дулі давала.
А я не давала – тіко подумала,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!)

…стояла,
По копійці заробляла.
По копійці заробляла,
Черевички купувала.

Черевички з рогозу,
Не бояться морозу.
Черевички з лободи,
Не бояться води.

«Грицю, Грицю, до телят!»
В Гриці ножки болять.
«Грицю, Грицю, до Марусі!»
«Січас, січас уберуся».

Вареники варила,
Та пелену спалила,
Та нікому не кажу,
Шо біз пелени ходю.

… поїв варенички,
Поїв варяниці,
Перекинув макітерку
В сінях на полиці.

Не дай Бог, не дай Бог,
З далекими знаться,
І ще й сонце не зайшло,
Іде цилуваться.

Ой хто ж то пішов
Понад балкою?
Трясця милого несе
З балалайкою!

Ой хто ж то пішов,
Сірячок накинув?
На кого ж ти мене,
Дурачок, покинув?

Ой у Колі на вгороді
Розцвітає бєлий мак.
Всі рєб’ята поженились,
А Володя ходе так.

Ой хто ж то іде,
Із гори спускається?
То ж той дурачок,
З мене насміхається.

… колечко моє,
Скинеться – надєнеться.
З ким мой милий не гуля,
На мене надіється.

Не стій під вікном,
Не махай рукавом,
Бо й не вийду та й не стану
Із тобою дураком.

Не стій під вікном,
Не махай пальцем,
Бо не вийду і й не стану
Із тобою старцем.

Дєвки к нам,
І молодки к нам,
А ви, стариє старухи,
Та на чорта ви нам!

Дві старушки біз зубов
Зговорились про любов,
Ти влюбилася в картошку,
Я влюбилася в блинов.

(На вгороді бузина)
Розкарякувата,
Чортова парубота,
Задавакувата.

На вгороді бузина,
Викида колосся,
Засрана парубота,
Шо на бік волосся.буг

Прибув милий із Дону додому,
Та й прив’язав коня до забору. (двічі)

«Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива!
Чия в тебе на руках дитина?» (двічі)

«Була ж в мене циганочка Дуня,
Вона в мене це дитя забула». (двічі)

(Прибув милий із поля додому,
Та й прив’язав коня до забору,

А сам пішов до милої двору.

«Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива!
Чия ж в тебе на руках дитина?»

«Була в мене циганочка Дуня,
Вона в мене це дитя забула».

«Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива!
Бо й не така циганська дитина.

Шо циганське чорне та погане,
А у тебе білесеньке гарне».

«Був у мене козак аж три ночі,
Та й покинув свої карі очі».

«Сідлай мила ж коня вороного,
Та й доганяй парня молодого».

«Ой не буду ж коника сідлати,
Та й не буду парня доганяти,
Сама буду дитя годувати!»)

Летіла зозуля через мою хату,
Сіла на калину та й стала кувати. (двічі)

А то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала синочка в солдати. (двічі)

"Іди ж, мій синочок, служи, не барися,
На шосту неділю назад зворотися." (двічі)