Digital archive of folklore

Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить. (двічі)

ー Не ходи, козаче, не ходи до мене,
Бо любов невірная ой, не візьмеш ти мене. (двічі)

ー Я до тебе хожу та й не нахожуся,
Я з тобою, серденько ой, не наговорюся. (двічі)

Ой коли б той вечір та й повечоріло б,
Може б моє серце та й повеселіло.

Ой коли б той вечір та й сонечко зайшло,
Може б моє серце та й до мене прийшло.

Ой хоч не до мене, до моєї хати,
Стукає в віконце, щоб не чула мати.

Ой хоч і почує та й буде мовчати,
Вона не осудить рідного дитяти.

Ой як упускала – легенько зітхала,
А як виряжала – плакала, ридала.

Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув раз, два,
Під копитом камінь тріснув раз.

Під копитом камінь тріснув,
Соловейко в гаю (саду) свиснув раз, два,
Соловейко в гаю свиснув раз.

Соловейко, ти мій брате,
Визви мені дівча з хати раз, два,
Визви мені дівча з хати раз.

Визви мені дівча з хати,
Щоб не чула її мати раз, два,
Щоб не чула її мати раз.

Ой на горі, на високій, кучерявий дуб стояв,
Під тим дубом кучерявим козак дівку вговоряв. (двічі)

Як підмовив козак дівку, а сам скочив на коня,
Сказав: «Прощай, дівчинонько, бо я їду до вінця». (двічі)

Як про це дізналась дівка, стала плакать і ридать,
Козакові жалко стало, став дівчину вговорять. (двічі)

Як піду я в ліс по дрова, назбираю лози,
Завів мене дурний розум на чу.., на чужу сторон(ку).

А в чужій же сторіноньці ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співа, співа соловей(ко).

Ви не пойте, соловейки, всіма голосами,
Як я сяду та й заплачу дрібни.., дрібними сльоза(ми).

Ой дощ іде, дощ іде, до берези липне,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Більш до тебе не прийду, бо не велить батько. (двічі)

Бо не велить батько, ще й уся родина,
Більш до тебе не прийду, бо ти сиротина. (двічі)

Чом ти не прийшов як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, ой чи стежки не знав, чи мать не пускала? (двічі)

ー І коня я мав, і стежку я знав, і мати пускала,
Найменша сестра, ой бодай не зросла, сідельце сховала.

А старша сестра сідельце знайшла, коня осідлала,
Поїжджай, брате, до дівчиноньки, котра тебе ждала.

Тече річенька невеличенька, скочу-перескочу,
Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу.

ー Ой підемо, жінко, підемо, підемо,
Ой підемо, жінко, пшеницю в’язати.
ー Ой хоч піду, в’язати не буду,
Бо в пшениці полова, болить в мене голова,
ー Ой хоч піду, в’язати не буду,
Бо в пшениці полова, болить в мене голова.

ー Ой підемо, жінко, підемо, підемо,
Ой підемо, жінко, в поле жито жати.
ー Ой хоч піду, я жати не буду,
Бо у житі остючки, болять в мене кісточки,
ー Ой хоч піду, я жати не буду,
Бо у житі остючки, болять в мене кісточки.

ー Ой підемо, жінко, підемо, підемо,
Ой підемо, жінко, в поле гречку жати.
ー Ой хоч піду, я жати не буду,
Напни мені холодок, я лежати буду,
ー Ой хоч піду, я жати не буду,
Напни мені холодок, я лежати буду.

ー Ой підемо, жінко, підемо, підемо,
Ой підемо, жінко, буряки копати.
ー Ой хоч піду, копати не буду,
Бо велика гичка, а я невеличка,
ー Ой хоч піду, копати не буду,
Бо велика гичка, а я невеличка.

ー Ой підемо, жінко, підемо, підемо,
Ой підемо, жінко, до кума гуляти.
Ой дай, Боже, сто років прожити,
Щоб до кума, до куми кожен день ходити,
Ой дай, Боже, сто років прожити,
Щоб до кума, до куми кожен день ходити.

Над полями, над нивами вітер грається,
Голубими переливами льон гойдається. (двічі)

Льон гойдається, кучерявиться, його мрії я перейму,
Може з’явиться, зацікавиться той, кого люблю.

Довго ждала я свого милого, не діждалася,
В тракториста чорнобривого закохалася. (двічі)

Закохалася тільки глянула, синім вечером він пройшов,
Не доглянула, як заглянула в серденько любов. (двічі)

(Зірка з неба полум'яного впала тишею,
Я сорочку для коханого з льону вишию).

Я в колгоспі роблю, буряки обробляю,
А як вечір прийде Василя чекаю. (двічі)

Ось Василь приходить до моєї хати,
В новому костюмі не можу впізнати. (двічі)

«Добрий вечір, Галю, чого зажурилась,
Чи болить головка, чи, може, стомилась?». (двічі)

«Не болить головка, а я не стомилась,
Ти ідеш служити, а я зажурилась». (двічі)

«Не журися, Галю, не журись за мною,
Я іду служити, ти будь ланковою». (двічі)

«Я буду служити, високо літати,
А до тебе, Галю, листочки писати». (двічі)

«Я буду літати, ворога громити,
А тебе, Галинко, вірненько любити». (двічі)

По той бік гора, по другий друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то не зоря – дівчина моя,
З новенькими ой да й відерцями по водицю йшла. (двічі)

ー Дівчино моя, напій же коня,
З рубленої нової криниці, з повного відра. (двічі)

ー Ой, козаче мій, якби я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла. (двічі)

ー Дівчино ж моя, чом заміж не йшла,
ー Була бідна, у наймах служила, парі не знайшла. (двічі)

Калино моя, чом ти не цвіла,
Була зима, ще й люті морози, приморозилась. (двічі)

Ходила, ламала спілий виноград,
Кидала, бросала попід ворота. (двічі)

Кидала, бросала попід ворота,
Не смійся, козаче, що я сирота. (двічі)

Не смійся, козаче, що я сирота,
Прийшов би ти сватать, то я б не пішла. (двічі)

Об’їхав росію, ще й городів п’ять,
До тебе, дівчино, вернусь я й оп’ять. (двічі)

Об’їхав росію, ще й городів сім,
До тебе, сирітко, вернусь я совсім. (двічі)

Ой гаю, мій гаю, та гаю зелененький,
Ой чом на тобі, гаю ж, ой листячка й нема?

Листячка немає та вітрець не колише,
Ой що брат до сестриці ой часто ж пісьма пи(ше).

Що він пише, пише, а в пісьмах питає:
«Ой чи привикла, сестро ж, ой у чужому кра(ї)?».

«Ой хоч я не привикла, та треба й привикати,
Бо я в розкоші зросла, ой треба ж і горе знать».

«Пусти ж мене, милий, та до броду по воду,
Ой до броду по воду, ой одвідати ро(ду)».

«Не пущу й до броду, не пущу й до роду,
Бо ти все розкажеш ой про свою незго(ду)».

«Як будуть питати – я буду мовчати,
Як обіллють сльози, то я й вийду із хати». (двічі)

У неділю п’ю, п’ю, в понеділок сплю, сплю,
А в вівторок снопів сорок пшениченьки жну, жну. (двічі)

В середу возила, а в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала – з хлопцями пропила,
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

І до діла не я й до роботи не я,
З хлопцями погулять та й охота моя. (двічі)

Брала, брала льон та ще й конопельки,
Якби така до роботи, як на витрибеньки. (двічі)

Ой по лану, по лану та ще й по діброві,
Ой наєхали ой до вдови солдати-соколи.

Ой ти вдова молода, продай коням сіна,
Ой солдатики, ой молоді, я ще й не косила.

Я ще й не косила, я ще й не возила,
Ой вже восьмая зима, як горюю я сама.

Із-за гори сонечко колісцем,
Обсій, матінко, овесцем,
Та й на наші кониченьки воронії,
Та й на наші бояри молодії.

Дружечки та паняночки,
Становіться та на лавочки,
Давайте дорогу,
Зятеві молодому.

Та посвіти, мати, свічку,
Постав на столі,
А я буду та й дивитсь,
Чи пара мені.

Надібрана скриня,
Надібрана скриня,
Надібрала мати,
Надібрала мати,
Бояр дарувати.

Не смутіться та боярочки,
Не смутіться та боярочки,
Що короткі подарочки,
Конопельки не вродили,
Подарочки вкоротили.