Digital archive of folklore

Один місяць сходить, а другий заходить,
Молодий парнішка ой по казармі ходить.

По казармі ходить, остру саблю носить,
Остру саблю носить, ой командіра просить.

«Командире, брате, одпусти додому,
Покинув дівчину, ой не вручив нікому».

Їде козак, їде, ворота минає,
Стоїть його мила, ой слізоньки втирає.

«Ой куди ж ти їдеш, ворота минаєш,
Я ж твоя кохана, ой хіба не впізнаєш?»

«Якби ти кохана, то ти б мене ждала,
А то я за гору – ой ти сина придбала».

«Не сама я дбала – дбали вдвох з тобою,
Хіба ж ти забувся, ой в лузі під вербою».

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона провожала синочка в солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочка додому вернися. (двічі)

Ой мамо, ой ненька, не плач, не турбуйся,
Відслужу Вітчизні, додому вернуся. (двічі)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду веселенько. (двічі)

Ой на горі там сосонка,
Ой на горі там соснонька, там стояла дівчинонька. (двічі)

Вона плакала-ридала, (двічі)
Вона плакала-ридала, на шлях битий поглядала. (двічі)

Битим шляхом козаки йдут, (двічі)
Битим шляхом козаки йдут, з-під милого коня ведут. (двічі)

Ой ти, коню сивогривій, (двічі)
Ой ти, коню сивогривій, де ж мій милий чорнобривій? (двічі)

Там твій милий ранєн лежит, (двічі)
Там твій милий ранєн лежит, правой ручкой шаблю держе. (двічі)

А лєвою воду носе, (двічі)
А лєвою воду носе, товариша свого просе. (двічі)

Ти, товаришу, мій брате, (двічі)
Ти, товаришу, мій брате, напиши письмо до хати. (двічі)

(Ой рад би я написати, (двічі)
Ой рад би я написати, так не вмію я читати. (двічі)

Возьми, мати, піску жменю, (двічі)
Возьми, мати, піску жменю та посій же на каменю. (двічі)

Як той пісок з камня зійде, (двічі),
Як твой пісок з камня зійде, то твій синок з войни прийде. (двічі)

Нема піску, нема сходу, (двічі)
Нема піску, нема сходу, нема сина із походу. (двічі)

Ой галечки та чубашечки ой круту гору вкрили да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ой круту й гору вкрили.

Молоденькі та й некрутики ой жалю наробили да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ой жалю наробили.

(Ой не так жалю, ой не так жалю, ох і як поговору да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ох і як поговору.)

Ще ж на тую та дівчиноньку, а й що чорнії брови да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, та й що чорнії брови.

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай, бережки розносе,
Та й молоденький та й новобранчик полковника про(се).

“Ой молоденький та полковнику, відпусти додому,
Ой розплакалась та й ростужилась дівчина за мно(ю)!”

“Ой нехай плаче та нехай туже, вона й перетуже,
Ой молоденький та й новобранчик три года отслу(же)”.

Ой служив, служив та й новобранчик та й став помирати,
Ой перед смертю своєю став дівку бажа(ти).

Ой умер, умер новобранчик у неділю вранці,
Та й положили ой новобранця в казармі на ла(вці).

Ой його несуть та й коня ведуть, кінь голівку клонить,
Ой молодая ж ой дівчинонька білі ручки ло(мить).

Ой не ламай же, та й дівчинонько, мизинного пальця,
Та й уже тобі та й не любити такого краса(вця).

Да тиха вода, да тиха вода да бережечки зносить,
Да молоденький новобранець полковника про(сить):

«Да пусти, пусти да полковнику да із полку й додому,
Да й уже ж плаче, уже плаче дівчина й за мно(ю)!».

«Ой нехай плаче, та й нехай плаче, та й нехай ше й затужить,
А й молоденький новобранець три года й прослу(жить)!».

Ой служив службу да воєнную, ой став помирати,
Та ой став собі перед смертю дівчину й бажа(ти).

Ой не по правді, да й не по правді козаченько вмирає(ш),
Да шо ти собі перед смертю дівчину й бажа(єш).

Ой умер, умер да й новобранець да й у середу вранці,
Да положили новобранця в світлиці й на ла(вці).

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай та й бережечки зносе же,
Та й молоденький ой да новобранчик полковничка про(се).

Ой полковника просе же,
Та й пусти, пусти, ой да полковничку, із полка й додо(му).

А й із полка додому же,
Та й розплакалась, ой да розридалася дівчина за мно(ю).

Ой дівчина за мною же,
Та й нехай плаче, ой нехай плаче, нехай вона ту(же).

Калино-малино, чом не розцвітаєш?
Молода дівчино, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

Я стою, думаю, ше й думати буду,
Полюбила парня, гей, повік не забуду. (двічі)

А в неділю вранці ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький, гей, по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в руках шаблю носе,
В руках шаблю носе, гей, командіра просе. (двічі)

Пане командире, відпусти додому,
Покинув дівчину, гей, сам не знаю кому. (двічі)

Відпускаю тебе та ще й не самого,
Доручаю тобі, гей, коня вороного. (двічі)

Коня вороного, ще й нове сідельце,
Поїзжяй до двору, гей, розвеселяй серце. (двічі)

А козаче їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

Ой куда ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, гей, хіба ти не знаєш? (двічі)

Якби ти кохала, ти б мене кохала,
Я за гору скрився, гей, ти з другим стояла. (двічі)

Я й за гору скрився, ти з другим стояла,
А за другу скрився, гей, ти сина придбала. (двічі)

Ой не сама я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, гей, в лузі під вербою. (двічі)

Ой да ти калінушка, размалінушка,
Вой да ти нє стой, не стой на горє крутой.

Ой да ти не стой, нє стой на горє крутой,
Вой да й не спускай гілля й на синього й моря.

Вой да й не спускай гілля на синього й моря...

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду й жалібне(нько). (двічі)

Ой то й не зозуля, то рідная мати,
Вона ж провожала сина й у салда(ти). (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через три годочки назад поверни(ся). (двічі)

Пройшло два годлочка, син пише листочка,
Ой мамо, матусю, чужа стороно(чка). (двічі)

Та й забєлєли снєжки,
Та й по битой дорожке,
та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Та й заболєло тєло,
Ой солдатськоє бєло,
Та й в чужой сторонє.

Та й в чужой сторонє,
Та й ніхто не заплаче
По солдатському тєлу,
А й ні брат, ні сестра.

Та й ні брат, ні сестра,
Та хіба той заплаче
По солдатському тєлу,
Та й товариш його.

Та й товариш його,
Та й, товаришу вірний,
Ой ти, братіку рідний,
Та й либонь я помру.

Та й либонь я помру,
Та й зроби мєні, брате,
Ой, вірний товаришу,
Та з клен-дерва ой труну.

Та з клен-дерва труну,
Та й нашо тобі, брате,
Та з клен-дерва (взяти,
Та в дубовій лежати).

Калина-малина, чом не розцвітаєш?
Молода дівчіна, ой, чом стоїш, думаєш? (двічі)

"Я стою, думаю, ще й думати буду,
Любила козака, ой, повік не забуду". (двічі)

А в неділю вранці, ще й сонце не сходе,
А вже мій миленький, ой, по казармі ходе.(двічі)

По казармі ходе, в руках саблю носе,
В руках саблю носе, ой, командіра просе. (двічі)

"Командіре, брате, отпусти додому,
Покинув дівчину, ой, сам не знаю кому". (двічі)

"Отпущу додому, тільки не самого,
Дам я тобі друга, ой, коня вороного". (двічі)

Милий з війська їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, ой, сльозоньки втирає,
А дівчина стоїть, ой, сльози витирає,

"Куда, милий, їдеш, ворота минаєш,
Я ж твоя кохана, ой, хіба ж ти не знаєш? (двічі)

Якби ти, кохана, то ти б мене ждала,
Як за гору скрився, ти сина придбала,
Як за гору скрився, ой, ти сина придбала.

Не сама ж я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, ой, в лузі під вербою. (двічі)

А й через гору та й у контору, а й орел воду носе,
Та й молоденький а й новобранчик полковника про(се).

А й пусти ж мене, та й полковнику, а й із полка й додому,
Бо вже скучила, а й і змарніла дівчина за мно(ю).

А й нехай плаче, та й нехай плаче, а й нехай ще затуже,
Та й нехай же він а й новобранчик три годи послу(же).

А й служив службу, та служив другу, а й начав помирати,
Та й начав же він а й перед смертю дівчину бажа(ти).

Ой тихий Дунай, та тихий Дунай а й бережечки зносить,
Та молоденький та й козаченько командіра просить. (двічі).

Ой командіру, а рідний брате, а й одпусти додому
Та й скучила, та й змарніла дівчина за мною.

Не плач, мати, не журись,
На то парень я вродивсь,

На то парень родивсь,
Шоб на службу згодивсь.

Тоді, мамо, заплачеш,
Як на службі побачиш,

Тоді, мамо, заплачеш,
Як на службі побачиш,

На воронім коні,
На кроєцькім сідлі.

На воронім коні,
На кроєцькім сідлі.

Ой галочки, та чубарочки, та всю балочку вкрили,
Ох молодиї та некрута та жалю наробили.

Ох ви, галочки, та чубарочки, та підніміться вгору,
Ох молодиї та некрута та верніться додому.

(Ох раді б ми та вертатися, та нас цар не пускає.)

Ой да ти калінушка ой, размалінушка,
Вой да ти нє стой, нє стой на горє крутой.

Вой да ти не стой, не стой на горє крутой,
Вой да й не спускай листя по синьом й моря.

Вой да й не спускай листя по синьом моря
Вой да по синьом морю корабель пливьот.

Вой да корабель пливьот, аж волна ревьот,
Вой да й а на том кораблі три полка ох солдат.

Вой да три полка солдат, молодих рібʼят,
Вой да командір ...(богу молиться ??)