Digital archive of folklore

- А шо на весіллі танцювали, які танці?
- Ой, та всі…
- Ну які всі, назвіть!
- Ну бариню, сірбіяночку, краковяк, яблучко.
- А приспівки до танців?
- Ой, та міліон їх!
- А наспівайте!

А сірбіяни сєно косять, сірбіяночки грібут,
Маладиє сірбіяни сірбіяночек ведут!
Ох-ха, ох-ха! Чим я дєвочка плоха?
Юпачка бардовая, а сама чернобровая! Ох!

- А як танцювали сєрбіяночку?
- Ну як же, під гармошку! Як коліни дає. Ну як бариня наподобіє, циганочка.
- Сам з собою танцював чи парами?
- Нє, парами танцювали, з ким-небудь. Тоді не танцювали тим, поїздом. Танцювали удвох. Оце сидить Микола Білий, йому очередь заказують. Той бариню, той циганочку, той сірбіяночку, той те, той сьо. І кому він грає, тут ми ж уже знаєм, шо я заказала. Значить, ми виходимо.
- Так шо, двоє тільки танцювали?
- Двоє тіки танцювали! А ті стоять дивляться, двоє. А тоді допустім, і вальс танцювали, і краковяк танцювали, і полєчку – це ж уже коліктівно. А ці раньше не танцювали по дві, по три пари, як щас. Щас усі виходять… трясуться.
- Рєчєньку у вас танцювали? Коробочку, карапет?
- Нє, нє.

А дєвочка Надя, а што тєбє нада?
А нічєго нє нада кромє шиколада!

- Ну танець оцей був, карапет? Під шо танцювали
- Танцювали…
- Як польки танцювали?
- Полєчку? Полєчку ж отак танцювали?

- Це полька-птічка: перше коліно – приставні шаги, руки наперехрест, а друге – крутиться партнерша.. І все, два коліна.
- Циганочку соло танцювали, да?
- Да! Циганочка…
- А гопачка, козачка?
- І гопачок танцювали!
- А чим гопачок відрізняється від циганочки?
- Ну циганочка ж більше колін там…
- А хто ті колінця викручував?
- Ну ми ж…
- Парубки чи дєвочки тоже?
- Ну дєвочки ж вдвох танцювали, любили дужче, більше, скажи?
- А гопачок як танцювався?
- Та так як і бариня пошти!
- А парні танці які у вас були? А падеспань у вас не танцювався?
- Та танцювався… а як, я вже забула.. подиспанець.
- А краковʼяк як танцювався?
- А краковяк же отак ходили..

Ох ви дєвки краковяк,
Не танцюйте надурняк,
А танцюйте ви за гроши,
І ви купітє галоші.
Ох-ха! Ох-ха!

В гаю, темнесеньким гаю, стелиться сизий туман,
Довга гуляла дівчина в темному гаю сама. (двічі)

Вона гуляла-гуляла, до неї циганка прийшла.
– Даруй, дівчина, ту лєнту, правду скажу тобі я. (двічі)

*Варіант:

– Дай мені красную ленту, правду скажу тобі я. (двічі)

– А як не маєш ти красну, давай мені голубу,
Милий тебе покидає, милий кохає другу. (двічі)

– А я циганам не вірю, слухать не стану тебе,
Вийди, циганка, із гаю, бачить не хочу тебе. (двічі)

Циганка із гаю не вийшла, стала вона на краю,
Чує, як плаче дівчина в тихам-зеленам гаю. (двічі)

– Ой, ти, козаче-козаче, не зводь дівчину з ума,
Бідна вона сиратина – батька і неньки нема. (двічі)

Діва рада стала як на небі хмара,
Над вертепом звізда ясна та й весь світ осіяла.

Де Христос родився - там ангєл явився,
Там чоловік перед Богом, перед Богом споклонився.

Перед тим дитятком пастушок з ягнятком
На колінах припадає, Христа Бога сохваляє.

Ой дай же нам, Боже, великую дару Божу,
................................

А у цому домі анголи співали,
Вони з неба та й на землю поклонялись, миро подавали.

Дрібний дощик іде, ще й дуба колише,
Козак коника веде, а дівчина кличе.

Хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Взяв би я тебе за себе, так не велить батько.

(Та й не велить батько, та й уся родина,
Ой дівчина ти моя, личко, як калина.

Личко, як калина, васильками пахне,
Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш.

Вже й націлувався, вже й намилувався,
Як у саду соловейко та й нащебетався.

Нема в саду солов'я, нема щебетання,
Нема милого мого, нема міні гуляння.

Став у саду соловей, стало щебетання,
Став мой милий прибувать, стало мні гуляння.)

Мені мама вой да й говорила, часто й повторяла:
«Не люби ж …шарлатана, бо доля й пропала».

Дочка й мами вой да й не слушала, свій розім держала,
Через того вой да чорнявого в больницю й попала.

А в болниці вой да й дві сестриці, в обох карі глазки,
Одна сестра дєлаєть уколи, друга – перевʼязки.

Доктарь ходе вой да й по больниці, на ньом чорні бручки,
Ой як міне вой да надоїли докторськії ручки.

(Тече річенька невеличенька), схочу – перескочу,
Оддай же мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі).

Оддавала я й приказувала в гості не ходити,
А як прийдеш ти, моя доченько, так вигоню з хати.

Прилетіла і стала кувати, а брат вийшов і хоче застрілити…ага, а вона й каʼ: «Не стріляй, то твоя сестра…»

Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою.

Іще води не набрала, стала й подумала,
За миленьким зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати і кричать "ратуйте",
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте,
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте.

Не давала, не давала та й дала, (двічі)
У садочку на дубочку не давала, та й дала. (двічі)

Кучерява, кучерява в мене є, (двічі)
Кучерява вербинонька, кучерява в мене є. (двічі)

А й глубока та й глубока в мене є, (двічі)
Глубоченька криниченька, криниченька в мене є. (двічі)

Не давала, не давала та й дала, (двічі)
Цілувати біле личко не давала, та й дала. (двічі)

Скотився місяць над горою і всю долину освітив,
А в тій долині єсть хатина, а в тій хатині гомонить. (двічі)

Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить, (двічі)

– Ой, доню-доню, моя доню, ти в мене галочка одна,
Усі дівчата пішли (вийшли) заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

– Усі вже хлопці поженились, твого в живих уже нема. (двічі)

– Ой, мамо-мамо, моя мамо, старий не парочка міні,
Як оддаси мене за нього – буду лежать в сирій землі. (двічі)

Не чути більше їх розмови, ліш тільки чути плач дочки,
На другий день уже старому давала дівка рушнички. (двічі)

Давала, слізоньки втирала, згадала клятву, що клялась:
Любити милого да гроба, сама її не справдила. (двічі)

Скатився місяць над горою і берег річки освітив,
В тій річці плавало два трупа, а кінь по бережку ходив. (двічі)

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала.

В мене мати, як зоря, рано заміж оддала,
У чужу сторону, у велику сім`ю.

А велика сім`я вся вечеряти сіда,
А мене, молоду, посилають по воду.

А я по воду йшла, як голубка гула,
До криниці дойшла, умивалася.

Вишитим рукавом утиралася,
До віконця дійшла, прислухалася.

Вся сімєйка сидить, одна мати бурчить,
Одна мати бурчить, свого сина учить:

Ой ти, сину, сукин сину, чом горілочки не п`єш?
Чом горілочки не п`єш, чого жіночки не б`єш?

Ой зачем же її бить, вона вміє все робить,
І спекти, і зварить, і до мене говорить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить,
І до неньки, до отця, ще й до мене, молодця.

Я ж її брав не за наймичку, я ж брав за хазяєчку,
Я ж її брав, как малиновый свєт, а теперь же її половиноньки нєт.

Летів ворон через сад зелений, та й став калину клювать. (двічі)

Любив козак молоду дівчину та й став її покидать. (двічі)

Вона його сволоч отруїла, та й стала його питать. (двічі)

“Скажи, милий, скажи, чорнобривий, од чого ж ти захворав?
Чи й од пива, чи й од горілочки, чи й од сладкого вина?”

Посіяла огірочки близько над водою
Сама буду поливати дрібною сльозою. (двічі)

Ростіть, ростіть огірочки в чотири листочки,
Не бачила миленького чотири годочки. (двічі)

На п’ятий год побачила, як череду гнала,
Не сказала «Добрий вечір!», шо мати стояла. (двічі)

Шо мати стояла, а батько дивився,
Не сказала «Добрий вечір!», шоб не насварився. (двічі)

Чуки-чуки, чуки-чук,
Наловив дід щук,
А бабуся карасєй,
Годувать лобасєй!

А ти утка вилітай,
Ходь сиди дома работай (латутай),
Ках-ках, ні могу,
Привʼязалі за ногу!

Як зацвіла роза край вікна,
Ой мала я мужа, ой мала мужа,
Ой мала я мужа дурака.

Не бий мене, муже, не карай,
Не бий мене, муже, не карай,
Ой я на тебе діточок покину,
А сама поїду за Дунай.

Сідала на лодку, плавала,
Праваю рученькой, лєвою хустинкой
Лєвою хустинкой махала.

Ой вернися, жінко, додому,
Я ж не буду бити, а буду любити
А буду любити до гробу.

Як вернулась жінка додому,
Як вернулась жінка додому,
А ложки немиті, а миски побиті,
А діточкі плачуть на печі.

– Калина-малина, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш та й не розцвітаєш? (двічі)

– А я в лузі стою та й не розцвітаю,
Полюбила парня, якусь думку маю. (двічі)

А я думку маю, ще й думати буду,
Полюбила парня, зроду не забуду. (двічі)

А в неділю вранці, ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, гостру саблю носе,
Гостру саблю носе, камандіра просе. (двічі)

– Командіре, братце, атпусти додому,
Оставив дівчину, сам не знаю кому. (двічі)

Їде-їде козак, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

– Ой, куда ж ти їдеш, ворота минаєш,
Я ж твоя кохана, чи ти не впізнаєш? (двічі)

– Якби ж ти, кохана, одного кохала,
Як скрився за гору, сина б ти не дбала. (двічі)

– Я сама не дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, в лузі під вербою. (двічі)

– Калина-малина, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш та й не розцвітаєш? (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля,
Полюбила мільоночка, при місяцю стоя (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Вона мені поручила рушнички давати (двічі)

Один дала, другий дала, а на третьом стала,
А четвертим білесеньким ручки пов'язала (двічі)

А на ті Меланки та щедрі подарки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й сів Христос та й вечеряти,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й прийшла к ньому та й Божая мати,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й дай, сину, та й золоті ключі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й одомкнути та й праведні душі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й одну душу та й не випустили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й налаяла отца та ще й неньку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й не лаяла тільки подумала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!