Digital archive of folklore

Прилетіли ластівоньки.
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я!

Там Пречиста ризи прала.
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я!

Вона прала, випирала.
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я!

Де не взялись ангелята.
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я!

Взяли ризи на крилята.
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я!

Та й понесли попід небесами.
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я!

“Здрастуйте, з Святим вечором!”

Поздоровляєм людей, люди раді, дуже добре принімають нас… Оце такі в нас, оце під Старий Новий рік оце щедрівки в нас такі…

І співають же ж і опять же ж цим… боярини називалися. То дружки зараз, а то боярини називалися. І співають же ж опять дівчата, дразнять, з моєго боку:

Старший боярин багатий,
Старший боярин багатий,
Кривий та горбатий,
А наші здорові та всі чорнобро(ві).

Багато пісень, багато але їх всі, дівчатка, не заспіваєш.

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю.
Пішов котик ратувать,
А кицюні не видать.

Витяг кицю за вушко,
Положив її на сушко.
Будь весела кицюня,
Ми поїдем до села.
Баю, баю, спи, синочку, засипай.

(Оце так.)

Баю-баюшки-баю,

(це воно так, вроді як на російській мові)

Нє ложися на краю,
Прийдьот сєрєнький волчок,
Схватіт Женю за бочок,
І потащіт у лісок.
А-а-а-а, бай.

Ой там за горою та за крем’яною,
Не по правді жиє чоловік з жоною. (двічі)

Не по правді жиє, не по правді робе,
Свою жінку має, до другої ходе. (двічі)

Вона йому стелить постіль паперову,
Він її готує нагайку дротову. (двічі)

Голуб на черешні, голубка на вишні… (двічі)

“Скажи, мій миленький, що маєш на мислі?” (двічі)

“Я маю на мислі тебе покидати. (двічі)

Ой ковалю, коваль, коваленко,
Чом не встаєш рано-пораненько?

Чом не встаєш рано-пораненько,
Чом не куєш желізо тоненько?

Чи й у тебе сталі не хватає,
Чи у тебе дівчини немає?

Єсть у мене сталі удоволі,
Єсть у мене дівка й до любові.

Вона ж мені горя наробила,
Із вечора постіль постелила.

Із вечора постіль постелила,
Опівночі сина спородила.

Опівночі сина спородила,
До схід сонця в криниці втопила.

Ой дай, Боже, снігу та морозу,
Щоб криниця до дна вимерзала.

Щоб криниця до дна вимерзала,
Щоб дитина та й не виринала.

Як піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завіз мене мій миленький в чужу, у чужу сторо(ну). (двічі)

А чужая сторононька – ні батька, ні неньки,
Тільки в саду зеленому поють, поють соловей(ки). (двічі)

Пойте, пойте, соловейки, всіма голосами,
А я піду в сад зелений, вмиюсь, вмиюся сльоза(ми). (двічі)

Зірву, зірву з рози квітку та й пущу на воду,
Пливи, пливи з рози квітка аж до, аж до мого ро(ду). (двічі)

Пливла, пливла з рози квітка та й стала кружитись,
Вийшла мати воду брати та й ста… та й стала жури(тись). (двічі)

Ой чого ти, з рози квітко, так рано зів’яла,
Ой чого ж ти, моя доню, така, така стара ста(ла)? (двічі)

Зійшов місяць серед неба і всю долину освітив,
І освітивши всю долину, а сам за хмари закотивсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, там часто огоньок горить,
Там мати дочку вговоряє, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Не плач ти, доню, не журися, ти в мене зіронька одна,
Не дожидай козака з бою, його живого вже нема. (двічі)

ー Вже всі козаки повертались, кого лиш де іще нема,
Вже всі дівчата повінчались, а ти чого сидиш одна? (двічі)

ー Не віддай, мамо, за старого, бо він не парочка мені,
А як віддаси ти за нього, то буду гнить в сирій землі. (двічі)

От пам’ятаю добре, що коли мій брат женився, старший женився, то приїхали свати, а їх не пускають в хату – так по закону ж, не пускають їх у хату. Ну вони ж співають там під вікном, чую:
«Ой поки ж ми та тут стоятимем,
Сиру землю та й топтатимем.»
А потім заспівали дружно так, гарно-гарно:
«Ой свату наш, свату,
Ой свату наш, свату,
Пусти нас у хату,
Нас тут небагато,
Тільки свашка та світилочка,
Та вся Льоніна роди(ночка)!»

Частенько бігали в дитинстві ми на щедрівки. Любили ці свята страшне! Любили. І співали, як могли. Ну, що я зараз можу… ті дитячі щедрівки, вони якісь були… зараз може воно не те (не згадаю – Ю.Л.), а я заспіваю вам нашу щедрівку, ту шо ми співаєм і зараз на щедрівки. Нас дуже багато людей приглашають додому і заявочки, як то кажуть, дають, і дуже добре нас зустрічають скрізь, і ми співаєм їм цю псіню, тобто щедрівку:

Прилетіли ластівоньки,
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я.

Тут хазяїн, як соловейко,
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я.

Тут хазяйка, як калина,
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я.

Тут діточки, як цвіточки,
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я.

Тут у хаті, як у раю,
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я.

Ой на річці, на Ордані,
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я.

Там Пречиста ризи прала,
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я.

Вона прала, випирала,
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я.

Де не взялись ангелята,
Щедрий вечір і добрий вечір,
Добрим людям і на здоров’я.

Взяли ризи на крилята,
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я.

Та й понесли попід небесами,
Щедрий вечір і добрий вечір,
І добрим людям і на здоров’я.

З празником вас (поздоровляємо)!

Ні тучки, ні хмарки – дрібний дощ іде,
Козак до дівчини щовечора йде.

Козак до дівчини щовечора йде,
«Добрий вечір» каже, ще й ручку дає.

«Добрий вечір» каже, ще й ручку дає,
ー Марусино, серце, порадуй мене.

ー Марусино, серце, порадуй мене,
Чи мені женитись, чи ждати тебе? (двічі)

Ой у полі озеречко, там плавало відеречко,
Соснові тростья, дубове денце, ой не цурайся, моє серце. (двічі)

Воно плава, виниряло троє суток із водою,
ー Вийди, дівчино, вийди, кохана, ой поговоримо з тобою. (двічі)

ー Ой рада б я виходити та й з тобою говорити,
Лежить нелюбий на правій ручці, ой боюся розбудити. (двічі)

ー Ой дівчина моя люба, одвернися од нелюба,
Буду стріляти, буду влучати та в нелюба попадати. (двічі)

Ой у полі жито стелиться низенько,
Добре тому жити, що любов близень(ко). (двічі)

А моє кохання в вишневім садочку,
Сивим конем грає та й на повідо(чку). (двічі)

Сивим конем грає, мальована бричка,
Мене хлопці люблять, хоть я невели(чка). (двічі)

А я невеличка та ще й небагата,
В мене кавалерів завжди повна ха(та). (двічі)

Завжди повна хата та ще й повні сіни,
В мене кавалери завсігда краси(ві). (двічі)

Ой ти місяцю, я зіронька ясная,
Ой ти парубок, я дівчина красная. (двічі)

Ой ти парубок, я дівчина красная,
Ти в долу гуляв, я тобі коня пасла. (двічі)

Пасла я коня з вечора до півночі,
Упала роса на мої карі очі. (двічі)

Не так на очі, як на русую косу,
Серце, козаче, віночок не доношу. (двічі)

Ой ти місяцю, я зіронька ясная,
Ой ти парубок, я дівчина красная. (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду поливати дрібною сльозою. (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила миленького чотири годочки. (двічі)

А на п’ятий побачила, як череду гнала,
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стояла. (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не сказала «Добрий вечір», щоб не насварився. (двічі)

Тиха, тиха на дворі погода,
Дожидала милого з походу. (двічі)

Їде милий по битій дорозі,
Стоїть мила з дитям на порозі. (двічі)

ー Здраствуй, мила, здраствуй, чорнобрива,
Чия в тебе на руках дитина? (двічі)

ー Була в мене циганочка Дуня,
Вона в мене дитину забула. (двічі)

ー Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
У циганки не така дитина. (двічі)

ー У циганки дитина чорненька,
А у тебе дитина біленька. (двічі)

ー Був у мене козак аж три ночі,
Він покинув свої карі очі. (двічі)

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа ж пара голубів. (двічі)

Ой сиділи вони, любувалися ж,
Своєму життю ж дивувалися. (двічі)

Ой де не взявся охотник-стрілець,
Убив, розлучив пару голубів. (двічі)

Ой голуба вбив, голубку зловив,
Узяв під полу ж, поніс додому. (двічі)

Ой голубка ж не їсть, голубка не п’є,
Ой на ту круту гору побивається. (двічі)

Калина-малина, чом не розцвітаєш,
Молода дівчина, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

Я стою думаю, ще й думати буду,
Любила козака, гей, повік не забуду. (двічі)

А в неділю вранці, ще сонце не сходить,
А вже ж мій миленький, гей, по казармі ходить. (двічі)

По казармі ходить, в руках саблю носить,
В руках саблю носить, гей, командіра просить. (двічі)

ᅳ Командіре, брате, відпусти додому,
Там давно тоскує, гей, дружина за мною. (двічі)

Верба, верба, де ти зросла,
Що твоє листячко вода знесла? (двічі)

Не піду заміж не рік, не два,
А піду заміж аж п’ятого. (двічі)

Ой піду заміж аж п’ятого,
За того п’яницю проклятого. (двічі)

Ой кажуть люди та що він не п’є,
А він щовечора з корчми іде. (двічі)