Digital archive of folklore

У полі береза, у полі кудрява,
Мати свого сина в військо виряжала. (двічі)

“Іди, іди сину, іди, не барися,
Через три годочки додому вернися!” (двічі)

Минає годочок, минає і другий,
На третій годочок їде мій синочок. (двічі)

“Ой чи рада, мати, ой чи рада мною?
Ой чи рада мною, моєю жиною?” (двічі)

“Ой рада я, сину, рада я тобою,
Тільки я не рада, гей, твоєю жи ною!” (двічі)

Посадила сина за стіл у гурточок,
Молоду невістку, гей, в сінях у куточок. (двічі)

Наливає сину повен стакан рому,
Нелюбій невісткі, гей, отруйного яду,
Молодій невісткі, гей, отруйного яду.

А вони взялися та й перелилися,
Та й обоє разом, гей, на стіл похилились. (двічі)

Поховала сина в зеленом садочку,
Нелюбу невістку, гей, в глибоком ярочку. (двічі)

Посадила сину калину-малину,
Нелюбій невісткі, гей, колючу шипшину. (двічі)

Хто не їде садом – калину ламає,
Хто не їде яром, гей, шипшину минає. (двічі)

Летів орел через сад зелений, та й став калину клювать.
Любив козак молоду дівчину, та й став її спокидать.

Вона ж його, сволоч, отруїла, та й стала його питать. (двічі)

«Скажи, милий, скажи, чорнобривий, ой чого ж ти заболів? (двічі)

Чі от пива, чі й от горілочки, чі й от сладкого вина?»

Ой дівчино, люблю тебе,
Отруй брата, возьму ж тебе,
Отруй брата, возьму ж те(бе).

Ой рада б я отруїти,
Так не знаю, що робити,
Так не знаю, що роби(ти).

Спитай мене, молодого,
Я на світі знаю много,
Я на світі знаю мно(го).

Єсть у лузі калинонька,
На калині гадинонька,
На калині гадино(нька).

На калину сонце пиче,
А з гадини отруй тече,
А з гадина отруй те(че).

Підстав, дівко, коновочку,
Під гадючу головочку,
Під гадючу голово(чку).

Підстав, дівко, новесеньку,
Хай набіжить повнесенько,
Хай набіжить повнесе(нько).

Іще братік у дорозі,
А сестриця на порозі,
А сестриця на поро(зі).

Пий ти, братік, стакан меду,
Випий, сестро, попереду.
Випий, сестро, попере(ду).

А ми пили ще й гуляли,
Задля тебе оставляли,
Задля тебе оставля(ли).

Іще братік не напився,
Як з коника похилився,
Як з коника похили(вся).

Летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.
Летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.

Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать.
Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать.

Вона ж його, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать.
Вона ж його, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать.

Скажи, милий, скажи, голуб сизий,
Ой чого ж ти заболів?
Скажи, милий, скажи, голуб сизий,
Ой чого ж ти заболів?

Чи од пива, чи од горілочки?
Чи од красного (сладкого) вина?
Чи од пива, чи од горілочки?
Чи од красного (сладкого) вина?

Ой мати ж ти, мати, мати Василина,
Ой нашо ж ти рано сина оженила. (двічі)

Ой нашо ж ти рано сина оженила,
Ой на третій день невістку судила. (двічі)

Ой на третій день невістку судила,
Молодого сина в похід нарядила. (двічі)

Молодого сина в похід нарядила,
Нелюбу невістку стадо коней пасти. (двічі)

А невісточка ж пасе, пасе, завертає,
Та все теє стадо слізьми обливає. (двічі)

«Стадо ж моє стадо, стадо воронноє,
Життя моє горке та ще й молодоє. (двічі)

Ой пасіться ж, коні, коні вороннії,
Ой пройшли мої літа молодії. (двічі)

Ой їжте, коні, зеленую травку,
Ой пийте, коні, холодную воду. (двічі)

Ой пийте, коні, холодную воду,
Ой поки прийде мій милий з походу". (двічі)

А мій милий не довго барився,
На восьмий годочок назад воротився. (двічі)

На восьмий годочок назад воротився
Та й за свою милу зразу ухватився. (двічі)

«Годі ж тобі, мила, стадо коней пасти,
Та й ходім же, мила, до матері в гості». (двічі)

Що син до матері із гостинцями,
А мати до сина та із радощами. (двічі)

Сина ж посадила за тесовий стіл,
Нелюбо невістко, у порогах постій. (двічі)

Що синові налила та й зеленого вина,
Нелюбій невістці чемериці дала. (двічі)

А милий з милою вірненько любились,
Вони тим же ядом та й переділились. (двічі)

«Давай, мила, вип'ємо та й по чарочці,
Шоб нас поховали та й у парочці. (двічі)

Давай, мила, вип'ємо та й по рюмочці,
Шоб нас поховали в одній труночці». (двічі)

Що син умер у суботоньку,
Нелюба невістка у неділеньку. (двічі)

Сина ж поховали та й під церквою,
Нелюбу невістку під оградою. (двічі)

На синові посадили червону калину,
Нелюбій невістці суху тополину. (двічі)

А вєточка за вєточку зачіпається,
А мати за дітьми побивається: (двічі)

«Ой як би ж я знала та й не чарувала б,
Із своїми дітками віку б доживала». (двічі)

На горі високій береза стояла,
А на тій березі зозуля кувала. (двічі)

– Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона провожала сина у солдати. (двічі)

– Іди, іди, сину, іди не барися,
Через рік-півтора додому вернися. (двічі)

Уже рік минає та другий минає,
На третій годочок іде мій синочок. (двічі)

Посадила сина край білого столу,
Молоду невістку в сінях на порозі. (двічі)

Наливала сину червоного чаю,
Молодій невістці зеленого яду. (двічі)

Летів орел через сад зелений, а й став калину кльовать,

Любив козак молоду дівчину, та й став її покидать. (двічі)

Вона взяла його отруїла, та й стала його питать. (двічі)

Скажи, милий, скажи голуб сивий, Ой чого ж ти заболів? (двічі)

Сам не знаю, за що я стадаю, так прідьоцца помирать. (двічі)

Та ой чия ж то ж ой пшениченька ж та й шо довгії же гони?

Та шо довгії гони ж,
Та ой чиї ж ой сірі ж воли ж та й по горі ходили?

Та й по горі ходили ж,
Та ой то ж того ж ой козаченька ж та й шо ми й утрьох любили.

Ой чиї ж то воли по горі ходили,
Ой то ж того чорнявого, що ми втрьох люби(ли). (двічі)

Одна полюбила, друга й покохала,
А третяя, чорнявая, чари готува(ла). (двічі)

Чари готувала, в гості приглашала:
"Прийди, прийди, мій миленький, та й до мене в го(сті)!". (двічі)

Як прийшов же він у хату та й сів на край столу,
Вона ж йому...

Летів й орел через сад зелений,
Та й став і калину клю(вать),
Летів й орел через сад зелений,
Та й став і калину клю(вать).

Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать,
Любив козак (парень) молоду дівчину,
Та й став її покидать.

Вона ж його ж, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать,
Вона ж його ж, сволоч, отравила,
Та й стала його питать.

– Скажи, милой, ой скажи, чорнобривой,
Ой, чого ти зажури(вся),
– Скажи ж, милой, скажи, чорнобривой,
Ой, чого ж ти зажури(вся)?

Чи й од меду ж, чи й од горілочки,
Чи од проклятої любві,
Чи й од меду ж, чи й од горілочки,
Чи од проклятої любві?

"Ой улане, уланочку, (двічі)
Сватай мене, дівчино(чку)".

"Ой рад би я тебе сватать, (двічі)
Так боюся твого бра(та).

Отруй, дівко, свого брата, (двічі)
Тоді буду тебе сва(тать)".

"Ой рада б я отравити, (двічі)
Так не знаю що роби(ти)".

"Іди, дівко, у лісочок, (двічі)
А в лісочку на кали(ні),

А в лісочку на калині, (двічі)
Там звилося три гади(ни),

Підстав, дівко, конівочку, (двічі)
Під гадючу голіво(чку).

На гадину сонце пече, (двічі)
А з гадини крівця те(че).

Нехай тече аж по вінця, (двічі)
Даси братові напи(ться)".

Ще братічок у дорозі, (двічі)
Сестра з пивом на поро(зі).

Братік у двір уїзжає, (двічі)
Сестра пиво налива(є).

"Випий, сестро, вперед сама, (двічі)
Щоб мене не отруї(ла)"-

"Я варила, куштувала, (двічі)
За-для брата оставля(ла)".

Ще братічок не напився, (двічі)
Із коника похили(вся).

Похилився аж додолу, (двічі)
"Скидай, сестро, з коня збро(ю).

Скидай, сестро, з коня зброю, (двічі)
Та й поховай у комо(ру).

Та й поховай у комору, (двічі)
Більш не буду жить з тобо(ю)".

Ой ти, Грицю, Грицю, ти славний козаче,
За тобою, Грицю, вся вулиця пла(че).

Плаче та царівна, плаче королівна,
Плаче та дівчина, що Гриця люби(ла).

Любила, любила та й причарувала,
В понеділок рано зіллячко копа(ла).

В понеділок рано зіллячко копала,
А в вівторок рано зілля полоска(ла).

А в середу рано зіллячко варила,
А в четвер же рано Гриця утруї(ла).

А в п'ятницю рано мати доньку била,
“Ой за що ти, доньку, Гриця утруї(ла)?”.

А в суботу рано мати доньку била,
Хоч вона мене била, сама знаю за (що).

А в неділю рано знаю за що утруїла,
Нехай не сміється, ще й гірко, леда(що).

Летів орел через сад зєльоний,
Став калінушку клєвать.

Став калінушку клєвать.
Любив козак молоду дівчину
Та й став її забувать.

Та й став її забувать.
Вона його взяла отруїла,
Та й стала його питать.

Та й стала його питать:
“Скажи, скажи, друг мой разлюбєзний,
От чого ж ти заболів?

От чого ж ти заболів?
Чи од меду? Чи од горілочки?
Чи од сладкого вина?”

“Не од сладкого вина.
Брешиш, брешиш, моя розлюбєзна –
Отруїла ти мєня!”

Ой у полі, у полі береза стояла,
Мати свого сина в поход виряжала. (двічі)

“Іди, іди синку, іди, не барися,
На третій годочок додому вернися!”. (двічі)

Ось проходе годик, ось проходе другий,
На третій годочок іде мій синочок. (двічі)

“Ой чи рада, мамо, ой чи рада мною,
Ой чи рада, мамо, моєю женою?”. (двічі)

“Ой рада я, синку, ой рада ж тобою,
Та й не рада, синку, твоєю женою!”. (двічі)

Посадила сина в святому куточку,
Нелюбу невістку в сінях в уголочку. (двічі)

Наливає сину солодкого меду,
Нелюбій невісткі зеленого яду. (двічі)

А син і невістка, вони так любились,
Вони тим ядочком та й переділились. (двічі)

Поховала сина в зеленом садочку,
Нелюбу невістку в глибоком ярочку. (двічі)

Посадила сину червону калину,
Нелюбій невісткі суху берестину. (двічі)

Червона калина стала засихати,
Материнське серце з болем виривати. (двічі)

Ой у полі, у полі береза стояла…