Digital archive of folklore

Ой у полі дві тополі, одна одну перехитують,
А в козака дві дівчини, одна одну перепитують.

«Подружечко, любесенька, чи бачила мого милого?»
«Ой бачила, ще й питала, ще й трошечки з ним постояла.

Він все стояв і мене питав, чого вчора не виходила?» (двічі)

Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимувався, що й не розвивався? (двічі)

Ночував я нічку, й ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці, шо сватати буду. (двічі)

А вдовине серце, як осіннє сонце,
Воно світе, світе та не гріє, ще й холодом віє. (двічі)

Під тим дубом криниця стояла,
Під тим дубом криниця стояла.

З той криниці дівка воду брала,
З той криниці дівка воду брала.

Та й пустила золоте відерце,
Та й пустила золоте відерце.

«А хто ж моє відерце достане,
А хто ж моє відерце достане.

Той за мною на рушничок стане,
Той за мною на рушничок стане».

Обізвався козак молоденький,
Обізвався козак молоденький.

«А я ж твоє відерце достану,
А я ж твоє відерце достану.

Із тобою на рушничок стану,
Із тобою на рушничок стану».

Ой у полі ой три дорожки різно,
Ходив козак до дів.., до дівчини пізно.

«Ой не ходи, ой козаче, до мене,
Буде слава ж на те.., й на тебе, й на мене.

Ой буде слава ой на тебе й на мене,
Ще й на твого коня, коня вороного».

Ой у полі криниченька,
Там холодна водиченька,
Ой у полі криниченька,
Там холодна водиченька.

Ой там Роман воли пасе,
Катерина воду несе,
Ой там Роман воли пасе,
Катерина воду несе.

Ой став Роман жартувати,
З відер воду виливати,
Ой став Роман жартувати,
З відер воду виливати.

«Ой, Романе, моє серце,
Остав води хоч з відерце,
Ой, Романе, моє серце,
Остав води хоч з відерце.

В мене вода не літняя,
В мене мати не рідная,
В мене вода не літняя,
В мене мати не рідная.

Буде бити ще й лаяти,
Ще й Романом докоряти,
Буде бити ще й лаяти,
Ще й Романом докоряти».

Ой не ходи, ой розкудрявче, ой понад моїм садом,
Ой не топчи, ой да кучерявчик, ой саду й виногра(ду).

Сама садік ой да я кадила, ой сама й поливала,
Сама милого вой да любила, ой сама й целува(ла).

Целувала, ой да й милувала, ой харошого парня,
Ой харош парень, вой да харош бравий, ой тільки жи розбія(ка).

Харош парень, ой хароший бравий, ой тільки розбіяка,
Ой побив дівку, вой да побив красну, ой бізвинно напра(сно).

Побив дівку, ой да побив красну, ой бізвинно напрасно,
Ой нільзя дівці, вой да нільзя красній, ой за ворота вий(ти).

Нільзя дівці, нільзя красній, ой за ворота вийти,
Ой вийде дівка, ой вой да вийде красна ой на нове криле(чко).

Вийде дівко, ой да вийде красна, ой на нове крилечко,
Ой промов дівко, вой да промов, красна, ой хоч одно слове(чко).

Хоч би швидчє вечір, та й повечеріло.
Може б моє серце та й повеселіло.

Хоч би вечір швидчє, та й сонечко зайшло,
Може б моє серце та й до мене прийшло.

Ой хоч не до мене, до моєї хати.
Одчиняй дверечка, щоб не чула мати.

Ой хоч і почує, та буде мовчати.
Вона не осуде рідного дитяти.

Ой як одчиняла, плакала-ридала.
Плакала-ридала, правдоньки питала.

“Чи ти мене любиш, чи з мене смієсся?
До другої ходиш та й не признаєсся?”

“Признаюсь по правді: ходив, ходить буду.
Признаюсь по правді: сватати не буду”.

Там, де явір круто в’ється, з-під каміння б’є вода,
Там дівчина воду брала, чорнявая, молода. (двічі)

Брала воду відеречком, розмовляла з козаком,
Личко біле, брови чорні, як та кров із молоком. (двічі)

«Ти, дівчино, ти щаслива, в тебе батько й мати є,
Рід великий, хата нова, а що в хаті – все твоє. (двічі)

А я бідний безталанний: степ широкий – то мій край,
Сабля, люлька – вся родина, сивий коник – то ж мій брат». (двічі)

Світи, світи, місяченьку, та й на той перелаз, (двічі)
«Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз,
Світи, світи, місяченьку, та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз».

«Я до тебе більш не прийду, нехай той інший йде, (двічі)
Єсть у мене дівчінонька, вона мене всьо жде,
Я до тебе більш не прийду, нехай той інший йде,
Єсть у мене дівчінонька, вона мене всьо жде.

Був я, був я, дівчінонько, у вишневом саду, (двічі)
Чув я, чув я, як присягалась козаку другому,
Був я, був я, дівчінонько, у вишневом саду,
Чув я, чув я, як присягалась козаку другому».

«Ой якби ж я крила мала, да й солов’я очі, (двічі)
Я б до тебе прилетіла посеред півночі,
Ой якби ж я крила мала, да й солов’я очі,
Я б до тебе прилетіла посеред півночі.

Я б до тебе прилетіла, біля тебе сіла, (двічі)
Я б же ж тобі, козаченько, всю правду сказала,
Я б до тебе прилетіла, біля тебе сіла,
Я б же ж тобі, мій миленький, всю правду сказала.

Шоб ті трави повсихали, шо рано так росли, (двічі)
Шоб ті люди щастя не знали, шо нас розлучили,
Шоб ті трави повсихали, шо рано так росли,
Шоб ті люди щастя не мали, шо нас розлучили».

Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув, раз, два,
Під копитом камінь тріснув, раз.

Під копитом камінь тріснув,
Соловейко в гаю свиснув, раз, два,
Соловейко в гаю свиснув, раз.

«Соловейко, рідний брате,
Виклич мені дівча з хати, раз, два,
Виклич мені дівча з хати, раз.

Виклич мені дівча з хати,
Щось я маю запитати, раз, два,
Щось я маю запитати, раз.

Щось я маю запитати,
Чи не била вчора мати, раз, два,
Чи не била вчора мати да раз?»

«Ой хоч била, хоч не била,
Я з козаком говорила, раз, два,
Я з козаком говорила да раз».

Зійди місяць, зійди ясний на круту гору,
Вийди, вийди, дівчинонька, щось поговорю. (двічі)

“Вийди, вийди, дівчинонька, щось маю сказать,
Що й не веле батько й мати тебе бідну брать”. (двічі)

“Як не веле, та й не нада мене бідну брать,
То їдь собі на Вкраїну багачку шукать”. (двічі)

“Ой об’їхав всю країну, села і поля,
Не знайшов я краще тебе, як ти, сирота”. (двічі)

“Женись, женись, мій миленький, настала пора,
А я прийду на весілля до твого двора. (двічі)

Ой піду же я додому, ляжу та й умру,
А як тобі жалко стане, то зроби труну”. (двічі)

У неділю, рано-вранці, усі дзвони звуть,
Молодого козаченька під вінець ведуть. (двічі)

Молодого козаченька під вінець ведуть,
Молодую дівчиноньку хоронить несуть. (двічі)

“Розступіться, добрі люди, дайте мені стать,
Я хоч мертву поцілую та й будуть ховать”. (двічі)

Тільки в яму опустили – лопнула труна,
Молоденький козаченько тронувся з ума. (двічі)

Стоїть батько, стоїть мати, насміхаються:
“За ким, за ким наш синочєк побивається?” (двічі)

“Ой, щоб тобі, старий батько, віку не дожить,
Як мені же молодому та й тяжко прожить. (двічі)

Ой, щоб тобі, стара мати, так тяжко вмирать,
Як мені же молодому любов забувать”. (двічі)

Ой не ходи, та й кучерявчик, та й біля мого саду,
Ой не ламай же, ой, кучерявчик, ой в саду ж виноград.

Сама й садік та я й садила, ой сама й поливала,
Ой сама милого любила, ой сама целува(ла).

Тече річка та й невеличка, ой схочу – перескочу.
Ой отдай мене, та мій батенько, ой за кого я схочу.

Чорноморець, мамінько, ой чорноморець,
Вивів мене ж, босую, на морозець. (двічі)

Вивів мене босую ох та й питає:
“Чи є мороз, дівчино, чи немає?” (двічі)

Ой нема морозу, тільки ж роса,
Та простояла дівчина всю ніч боса.
Простояла ж дівчина всю ніч боса.

Простояла босая ох та й байдуже,
“Люблю, мамо, чорноморця, люблю дуже!”

«Маруся, Маруся, скучно за тобою,
Не один я вечір простояв з тобою. (двічі)

Не один я вечір, не одну неділю,
На тебе, Марусю, маю всю надію». (двічі)

По садочку ходжу, коня в руках водю,
Через рідню матір нежонатий ходю. (двічі)

Через рідню матір, через рідні сестри,
Не можу Марусю до себе привести. (двічі)

Ой прийшла Маруся, стала у куточку,
«Прийми, чужа мати, за рідную дочку». (двічі)

«А я дочок маю, чужих не приймаю,
А я сина маю, за тебе не дам я». (двічі)

Ой під вишнею, під черешнею,
Стояв старий з молодою, як із ягідкою. (двічі)

І сварилася, і журилася,
«Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять». (двічі)

«Я і сам не піду, і тебе не пущу,
Бо ти мене старенького та й покинеш на біду». (двічі)

«Ой ти, старий дідуга, ізогнувся, як дуга,
А я молоденька, гуляти раденька». (двічі)

Ой під вишнею, під черешнею,
Стояв старий з молодою, як із ягідкою. (двічі)

Що то за кінь стоїть, та й біла гривонька,
Сподобалась мені, сподобалась мені тая дівчинонька. (двічі)

Не так та дівчина, як біле личенько,
«Подай же, дівчина, подай же, гарная, на коня рученьку». (двічі)

Дівчина підійшла, рученьку подала,
«Ой лучше б я була, ой лучше б я була кохання не знала». (двічі)

Кохання, кохання, з вечора до рання,
Як сонечко зійде, як сонечко зійде, кохання відійде. (двічі)

Ой, гиля-гиля, й гусонький й на став,
«Добрий вечір, дівчино, бо я ще, бо я ще й не спав. (двічі)

Ой не спав, не спав, не буду й спати,
Ой дай мені, дівчино, й повече… повечеряти». (двічі)

«В мене вечеря й рибка печена,
Задля тебе, серденько, й пригото… й приготовила». (двічі)

«Рибку поїмо й пивком зап’ємо,
Із тобою серденько й погово… й поговоримо». (двічі)

Не сіяно, не орано ᅳ само жито роде,
Не чарую козаченька ᅳ сам до мене ходе.

Не я його чарувала, чарувала мати,
З-під явора корінь рвала, до серденька й клала.

З-під явора корінь рвала, до серденька клала,
Цим я тебе, козаченько, та й причарувала.

Ой у саду, у садочку чорна рута сходе…

Туман яром, туман долиною,
Туман яром, туман долиною.

За туманом нічого й не видно,
За туманом нічого й не видно.

Тільки видно дуба зеленого,
Тільки видно дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла,
Під тим дубом криниця стояла.

В тій криниці дівка воду брала,
В тій криниці дівка воду брала.

Та й впустила золоте відерце,
Та й впустила золоте відерце.

Засмутила козакові серце,
Засмутила козакові серце.

«А хто ж теє відерце дістане,
А хто ж теє відерце дістане.

Той зі мною на рушничок стане,
Той зі мною на рушничок стане».

Обізвався козак молоденький,
Обізвався козак молоденький.

«А я ж теє відерце дістану,
А я ж теє відерце дістану.

Я с тобою на рушничок стану,
Я с тобою на рушничок стану».

Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.
В човні дівчіна пісню співає, а козак чує, серденько мре. (двічі)

Та пісня мила, та пісня люба, все про кохання, все про любов,
Як ми любили та й розійшлися, тепер навіки зійшлися знов. (двічі)

Ой очі, очі, очі дівочі, темні як в нічку, ясні, як вдень,
Ви ж мене, очі, плакать навчили, де ж ви навчились зводить людей? (двічі)