Digital archive of folklore

Полети, соколе, далеко у поле,
Полети, соколе, далеко у по(ле).

Там твою сокілку галочки обсіли,
Там твою сокілку галочки обсі(ли).

Нехай сідают, як сами знают,
Нехай сідают, як сами зна(ют).

Я свою сокілку між ними пізнаю,
Я свою сокілку між ними пізна(ю).

Галочки - чорненькі, сокілка - сизенька,
Галочки - чорненькі, сокілка - сизе(нька).

Полети, Мишечка, далеко у поле,
Полети, Мишечка, далеко у по(ле).

Там твою Катрусю дружечки обсіли,
Там твою Катрусю дружечки обсі(ли).

Нехай сідают, як сами знают,
Нехай сідают, як сами знают.

Я свою Катрусю між ними пізнаю,
Я свою Катрусю між ними пізнаю.

Дружечки - в квіточках, Катруся - в віночку,
Дружечки - в квіточках, Катруся - в віно(чку).

Косарі косят, а вітер повіває,
Шовкова й трава й на косу й налягає.

Шовкова трава на косу налягає,
Поміж той травой галочка й пролітає.

Галочка моя, галочка чорненькая,
Скажи, галочка, де моя й миленькая?

А твоя мила у лузі над водою,
Умивається дрібною й сльозою.

Умивається дрібною й сльозою,
Витирається шовковою хустиною.

Ой не ходи, та й розкудрявче, біля мого саду
Та й не топчи, розкудрявче, саду-виногра(ду). (двічі)

Не для тебе сад садила, кого я любила же,
Не для тебе поливала, кого целува(ла). (двічі)

Целувала, милувала, холостого парня же,
Холостой парень гуляє, кудрі завива(є). (двічі)

Кудрі руси, брови чорні, глаза розвесьолі же,
Он киває, он моргає, дєвку визива(є): (двічі)

"Вийди, дєвка, вийди, красна, на нове крилечко же,
Промов, дєвка, промов, красна, хоч одне слове(чко)". (двічі)

Походила та й Катруся по крутій горі,
Набачила селезника на тихій воді.

На тихій воді,
Пливи, пливи, селезнику, тихо й по воді.

Тихо й по воді,
Прибудь, прилинь, мій батенько теперо к міні.

Теперо к міні,
Ой, дай мені порадоньку, бідній сироті.

Бідній сироті,
Ой, рад би я, доню моя, порадить тобі.

Насипали сиру землю на груди мені,
Скрепилися карі очі, не гляну тобі.

О матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що віддала в чужі краї, де я неприви(чна).

Ой матінко-зірко, як у строці гірко,
Куда хилять, то й хилюся, бо я всіх бою(ся).

Бо я всіх боюся,
Як піду я в чисте поле, то й не ворон кря(че).

То й не ворон кряче,
А то ж моя рідна ненька та й за мною пла(че).

Та й за мною плаче,
Як піду я понад лісом, щось у лісі ту(же).

Щось у лісі туже,
Ой то ж моя рідна ненька робити не зду(жа).

Робити не здужа,
Ой хіба ж ти, моя ненько, води не носи(ла)?

Води не носила,
Чом ти мене маленькою та й не притопи(ла)?

Та й не притопила,
Ой хіба ж ти, моя ненько, грядок не копа(ла)?

Грядок не копала,
Чо ж ти мене маленькою та й не прикопала?

Та й не прикопала,
Як піду я понад яром та й гляну в прова(лля).

Та й гляну в провалля,
Чужим діткам життя гарне, а мені горюва(ння).

Та ой тупнули воронії коні за двором,
Та як тупнули воронії коні за двором.

Та як почула молода Галюся за столом,
Та як почула молода Галюся за столом.

Та й уклонилась своєму батеньку й у ноги,
Та й уклонилась своєму батеньку й у но(ги).

Та й не дай, не дай, ти ж, мій батенько, від себе,
Та й не дай, не дай, ти ж, мій батенько, від се(бе).

Та ой рад би я, доню ж моя, не віддати,
Та ой рад би я, доню моя, не відда(ти).

Та й налетіли такі ж гуси, що й узяти,
Та й налетіли такі гуси, що й узя(ти).

Та й налетіло сімсот(и) голубів та й на наш двір,
Та й налетіло сімсот голубів та й на наш двір.

Та й вибирай же, сивая голубко, ой де твій,
Та й вибирай же, сивая голубко, ой де твій.

Та й наїхало сімсот(и) боярів та й на наш двір,
Та й наїхало сімсот боярів та й на наш двір.

Та й вибирай же, милая Галюша, ой де твій,
Та й вибирай же, милая Галюша, ой де твій.

Та ой що в сирім та на коні сивім той не мій,
Та ой що в сирім та на коні сивім той не мій.

Та ой що в голубім та на коні воронім, ой то ж мій,
Та й ой що в голубім та на коні воронім, ой то ж мій.

Зайшло сонце за віконце, за сад(и)-виноград(и),
Целуйтеся жи милуйтеся жи, ой хто кому й рад.

Целуйтеся, милуйтеся, ой хто кому жи рад(и),
Шо дівчина й козакові раденька й була.

Шо дівчина козакові раденька була й,
Взяла жи його за рученьку та й у сад(и) повела.

Взяла парня за рученьку та в(и) сад(и) повела й,
Білу постіль постелила жи, положила й спать.

Білу постіль постелила, положила спать,
Сама й сіла край постелі, зажурилася.

"Не журися й, дівчинонько, ти буде моя,
Єсть у мене бочка й пива ще й друга вина.

Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра,
Єсть у мене й красна дівка - плохо зробила".

Як поїхав мій миленький в Польшу на войну,
Зоставив він Марусину й нездоровую. (двічі)

Ліг він спати на кроваті, сниться йому сон,
Що з правого й рукавонька й вилетів(и) сокол. (двічі)

То не сокіл, то не ясний - то правда моя,
Твоя й жінка й Марусинина й сина й родила. (двічі)

У дванадцять часов ночі сина родила,
А в чотири часа ночі й жизнь покон(и)чила. (двічі)

Ой в Ярусалимі рано задзвонили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чор)!

Рано задзвонили, людей побудили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чор)!

Людей побудили, свічі посвітили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чор)!

А Божая Мати сина спородила,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Собор собирали, думали-гадали,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Думали-гадали, яке ім’я дати,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Дали сину ім’я – святоє Василя,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

А Божая Мати ім’я не злюбила,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Ім’я не злюбила,та й не сохвалила,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Собор собирали, думали-гадали,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Думали-гадали, яке ім’я дати,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Дали сину ім’я – святоє Рожество,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Сів Ісус Христос вечеряти,щедрий вечір,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечор!

Прийшла к йому Божая Мати, щедрий вечір,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Сідай, мати, вечеряти, щедрий вечор,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на весь вечор!

(Вечеряй, синку, собі на здоров'я, щедрий вечор,
Щедрий вечор, добрий вечор,

Ой, дай, мати, ключі в руці,
Повипускати праведні душі,
Тільки тії не випускати,
Що в середу косу чесала,
А в п'ятницю пісню співала,
В неділю рано поснідала,
В неділю рано поснідала,
Отца й неньку налаяла,
Вона не лаяла – тільки подумала,
Щедрий вечір, добрий вечір).

Та ой там(и) на горі, та ой там(и) на крутой,
Та ой там(и) сиділо пара голубів.

Та й вони сиділи парувалися, ой,
Ой сизими крильми й обнімалися.

Та де не узявся охотник-стрілець,
Та й голуба й убив, голубку й узяв.

Та й приніс додому та й пустив додолу, ой,
Ой насипав пшенця й аж по колінця.

Та й голубка не їсть, голуб(и)ка й не п'є
Та й усе (на гору) плакати іде.

"Голубонько, їж, голубонько, пий,
Лети вибирай, де найкращий твій".

"Та я вже й літала, та я й вибирала,
Не знайшла того, шо потіряла".

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик ратувати,
Та за вушка витягати,
Витяг кицю за вуші,
Та й поставив на суші,
Дивись, кицю, де весело,
Та й поїдем у те село,
Та й виорем нивку,
Та й посієм материнку,
Не виросла материнка,
А виріс лопушок,
Пошиємо Жені хвартушок,
А-а, а-а, а!

Тече річка невеличка понад слободою, ой,
Тече річка невеличка понад слободою.

Взяла дівка нові відра, пішла й за водою, ой,
Взяла жи дівка й нові й відра, пішла й за водою.

Іще води не набрала, стала й подумала, ой,
Іще жи води й не набрала, стала й подумала.

За козаком(и) зажурилась та й у воду впала, ой,
За козаком(и) зажурилась та й у воду впала.

Ой Боже, Боже, коли той вечір буде,
Коли про мене наговоряться лю(ди)?

Коли про мене наговоряться люди,
Ой не так люди, як нерідная ма(ти).

Ой не так люди, як нерідная й мати,
Вона веліла за нелюба відда(ти).

Ой у нашому селі ходят хлопці веселі,
Ой у нашому селі ходят хлопці веселі.

Вони ходят, гомонят: «Де нам коней напувать?»,
Вони ходят, гомонят: «Де нам коней напувать?».

Єсть у лузі річенька, під горою криниченька,
Єсть у лузі річенька, під горою криниченька.

А з тієї річеньки випливало три човни,
А з тієї річеньки випливало три човни.

Випливало три човни, ще й три риболовці,
Випливало три човни, ще й три риболовці.

Один каже: «Дівчино!», другий каже: «Кохана!»,
Третій каже: «Серце моє, ой чи підеш за мене?»,
Третій каже: «Серце моє, ой чи підеш за мене?».

Куй, куй чобіток,
Подай, бабо, молоток,
Не подасиш молотка -
Не підкую чобітка!
(лоскотати й казати: «Куй, куй, куй, куй…»)

Ладки, ладки,
А де були? - В бабки!
А що їли? - Кашку!
А що пили? - Бражку!
А що на закуску? - Жарену гуску!
Гай-гай, полетіли, на головку сіли!

Кроков’яче, кроков’яче,
Чого твоя жінка плаче?
Вона в морі купалась,
Вона рака злякалась.
То й не риба, то ні рак -
Настоящий кроков’як!
То й не риба, то й ні рак -
Настоящий кроков’як!

Коту, коту, котусю,
Займи мою телусю,
Та й пожени пасти,
На попови толоки,
Там травиці по боки,
І травиця, і вода,
І дівчина молода,
По тій траві кінь біжить,
Під тим конем козак лежить,
Поцюканий, порубаний,
Ще й ножиком поштриканий,
Нагайкою побитий,
Китайкою накритий,
А-а, а-а, а!

Чогось мені тай дрімається,
Конь вороний спотикається.

Пущу коня, коня й на долину жи,
А сам піду(ляжу) спати на часину.

Ой спав - не спав ні час, ні годину,
Пришла к йому молода дівчина.

Прийшла к ньому молода дівчина
Та й вирвала кущик травичини.

Та вирвала кущик травичини
Та й мочила в глибоку криницю.