Digital archive of folklore

Ой ти Петре, Петре, ще й ти, Йване,
Половина літечка нема(є).

Ой чи було літо, чи й не було,
Чогось воно мені й не надокучи(ло).

Що я молодая й не гуляла,
Мене моя мати й не пуска(ла).

Мене моя мати й не пускала,
В нову комірочку й зачиня(ла).

В нову комірочку й зачиняла,
Золотим замочком замика(ла).

Ой сиди ж ти, доню, й у коморі,
Поки розійдуться погово(ри).

Ой пора вже ж, мати, випускати,
Що вже челядоньки ж не вида(ти).

Що вже челядоньки й не видати,
Що вже челядонька лягла спа(ти).

Тільки мій миленький не лягає,
Мене, молодую, виклика(є).

Мене, молодую, й викликає,
В нову сопілочку виграва(є).

Ой вийди, дівчино, й не барися,
Вийду, козаченько, й не жури(ся).

Ой з-за гори та ой з-за гори ой вітер повіває,
Ой мати дочку ой про життя пита(є).

Спитай, мати, ой спитай, мати, ой сірого утяти,
Ой сіре утя ой на морі ночу(є).

Сіре ж утя, ой сіре ж утя ой на морі ночує,
Ой воно ж моє ой все горенько чу(є).

Перве горе, ой перве горе – ой дитина малая,
Ой друге горе – ой свекруха лиха(я).

Третє горе, ой третє горе – ой мій милий ревнивий,
Ой що сам їде ой у поле ора(ти).

Ой що сам їде, ой що сам їде ой у поле орати,
А мене бере ой воли поганя(ти).

Ой гей, воли, та ой гей, воли, ой сірії половії,
Ой пройшли мої ой літа молоді.

Та зайшло сонце за віконце ж, ой за зелений гай.

За зелений гай,
Та й устань, дочко ж Явдошечко ж, ой цей сон й одгадай.

Цей сон одгадай,
Та ні вмивалась, ні втиралась, ой пішла ж в поле жать.

Пішла в поле жать,
Та не дожала й до дорожки ж, ой сіла ж спочивать.

Сіла спочивать,
Та ой, Боже ж мій милостивий, ой як я ж вморилась.

Як я вморилась,
Та по своєму миленькому ж ой зажурилася.

Та орав милий у восени та орав ще й весною,
Та й виорав мій миленький на миску квасолі.

Посадила квасолину та й іду додому,
Заглянула ж у шиночок – п’є милий з кумою.

ー Та хіба тобі ж, кумо моя, та нема дома діла,
Що ти з моїм чоловіком в шиночку засіла?

ー Ой хоч є діло, хоч немає – а й тобі не робити,
А я з твоїм чоловіком мед-горілку пити.

ー Жінко люба, жінко мила, та й іди додому,
Та й навари ж вечеряти, я прийду з кумою.

Та прийшла жінка додомоньку, а в пічі сухі дрова,
Сюди-туди ж обернулась – вечеря й готова.

Насипала борщу, каші, положила ложки,
Одвернулась до порога, заплакала трошки.

ー Жінко люба, жінко мила, та вволи ж мені волю,
Та й постели ж постіль білу, я ляжу з кумою.

Жінка люба, жінка мила та воленьку вволила,
Та й послала ж постіль білу, ряденцем прикрила.

Летіла зозуля, на бережку сіла,
На бережку сіла ж ой та й стала ой кувать.

На бережку сіла та й стала кувати,
Не чуть мого милого ж, ой не чуть, не видать.

Не чуть мого милого, не чуть, не видати,
На жовтом пісочку ж ой два слідочки знать.

Шо первий слідочок – коня вороного,
А другий слідочок – ой парня ж молодо(го).

Як піду в лісочок та зорву листочок,
Та й понакриваю ж ой милого слідо(чок).

Щоб роса не впала, пташки не ходили,
Щоб мого милого ж ой кращі не люби(ли).

Ой ходила дівчинонька по лісочку,
Та й сколола ой білу ніжку на терночку. (двічі)

Болить, болить та біла ножка, болить больно,
Ходив козак ой до дівчини та й не довго. (двічі)

Ходив козак та до дівчини три годочки,
А дівчині ой показалося – три деньочки. (двічі)

Беруть, беруть миленького у солдати,
Та й забула ой дівчинонька розпитати. (двічі)

Ой забула та дівчинонька розпитати:
«Ой чи мені ой заміж іти чи гуляти?» (двічі)

«Гуляй, гуляй, ой дівчинонько, як гуляла,
Та й не кажи та всієй правди, що казала». (двічі)

ー Дівчино кохана, здорова була,
Невже ти, дівчино, мене забула,
ー Забула, не знала, голубе сизий,
Чом же ж ти, мій милий, не справедливий? (двічі)

ー Дівчино кохана, людей не слухай,
Який я багатий, мене послухай,
Корівка, телятко, ще й дві овечки,
Стіжечок соломи, три купи гречки. (двічі)

Орав би та сіяв, ти б поганяла,
Я б мостив лавочку, ти б помагала,
Орав би та сіяв, ти б поганяла,
Я б мостив лавочку, ти б помагала. (двічі)

Ти б шила, ти б пряла, люба та мила,
Я б мотав пряжечку й на мотовило,
Ти б шила, ти б пряла, люба та мила,
Я б мотав пряжечку на мотовило. (двічі)

Жили б ми з тобою, вік вікували,
Нужди та горенька б повік не знали,
Жили б ми з тобою, вік вікували,
Нужди та горенька повік не знали. (двічі)

ー Не ходи до мене, не носи грошей,
Не сватай, не піду, ти не хороший,
Не ходи до мене, не носи грошей,
Не сватай, не піду, ти не хороший. (двічі)

ー Не ходи до мене, не залицяйся,
Не сватай, не піду, не сподівайся,
Не ходи до мене, не залицяйся,
Не сватай, не піду, не сподівайся. (двічі)

На загоні-гоні годувала коні,
Годуючи ж ой коня загубила. (двічі)

Годуючи коні, коня загубила,
Пішла шукати ж – ой сама заблудила. (двічі)

Ой думала дівка, що дуб зелененький,
А то стояв ой козак молоденький. (двічі)

ー Гайдарю, гайдарю, та й виведи з гаю,
Бо я стою ж, ой доріжки не знаю. (двічі)

ー Ой коли б ти, дівко, доріжки не знала,
То ти б мене ж ой гайдарем не звала. (двічі)

А ти б же сказала: «Козаче-соколе,
Вивідь мене ж ой з зеленого бору». (двічі)

Вивідь же ти мене з зеленого бору,
Та й доведи ж ой до самого двору. (двічі)

Ой гаю, мій гаю, густий – не прогляну,
Шо й на тобі, гаю ж, ой ні вітру нема(є). (двічі)

Та шо вітер не віє, гілля й не колише,
Шо брат до сестриці ж ой часто пісьма пи(ше). (двічі)

Шо він пише, пише, часто й одсилає:
«Чи привикла, сестро ж, ой у чужому кра(ю)?» (двічі)

«Хоч я й не привикла, треба привикати,
Я в розкоші зросла ж, ой треба й горе зна(ти)». (двічі)

Ой на ставу, на ставочку,
Ой на ставу, на ставочку пливуть качки в три рядо(чки).

Вони пливуть, поринають,
Вони пливуть, поринають, вони собі пару зна(ють).

А я живу в Божій карі,
А я живу в Божій карі – не дав мені Господь па(ри).

Тільки дав він гірку долю,
Тільки дав він гірку долю та й та пішла за водо(ю).

Пливи, доле, за водою,
Пливи, доле за водою, а я піду за тобо(ю).

Зійшов же місяць за ту гору та вгору високо піднявсь,
Та й освітив усю долину та й знов за хмару заховавсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, там тихо лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню ж, доню, моя доню, ти в мене галочка одна,
Не дожидай його додому, його й на світі вже нема. (двічі)

Багацько хлопців поверталось, багацько де кого й нема,
Багато дівчат заміж вийшло, а ти чого сидиш сама? (двічі)

ー Не хочу ж, мамо, за старого, старий не парочка мені,
Як оддаси мене за його, то зогнію в сирій землі. (двічі)

ー Іди ж ти, доню, за старого, старий жалітиме тебе,
І будеш жить за ним щасливо, і будеш згадувать мене. (двічі)

Мені сімнадцятий минало весною, як сади цвіли,
Я про кохання ще й не знала, ми тихо з матір’ю жили. (двічі)

В моєму саду ростуть айстри червоні, сині, голубі,
В моєму серці гаснуть сили, чужою стала я тобі. (двічі)

Раз проходив моїм садом, я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою, поки вечірній спав туман. (двічі)

Стояла довго та й дивилась, мій милий другую кохав,
Не знаю, хто від мого серця навіки щастя відібрав. (двічі)

Коли умру, коли скінчаюсь, коли в могилу жить піду,
Тоді любить мене не надо, люби сійчас, поки живу. (двічі)

На горі стоїть калина, в морі синяя вода,
Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюда? (двічі)

Якось ранньою весною гарний хлопець проїжджав,
Довго мною любувався, а тоді з собой забрав. (двічі)

Він хотів мене, калину, посадить в свойом саду,
Не довіз і в полі кинув, думав, що я пропаду. (двічі)

Я за землю ухватилась, стала на ноги свої,
І тепер же я осталась, де вода і солов’ї. (двічі)

Тракторісти в полі орють, громкий голос подають,
Цвіт калини не ламають, цвіт калини бережуть,
Тонких гілок не ламають, цвіт калини бережуть.

Світи, світи, місяченьку, та й на той перелаз, (двічі)
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз,
Світи, світи, місяченьку, та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз.

ー Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший йде, (двічі)
Єсть у мене дівчинонька, котра на мене жде,
Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший йде,
Єсть у мене дівчинонька, котра на мене жде.

ー Був я, був я, дівчинонько, у твоєму саду, (двічі)
Бачив як ти присягалась другому козаку,
Був я, був я, дівчинонько, у твоєму саду,
Бачив як ти присягалась другому козаку.

ー Ой коли б я крила мала, ще й совини очі, (двічі)
Я б до тебе прилетіла серед опівночі,
Ой коли б я крила мала, ще й совини очі,
Я б до тебе прилетіла серед опівночі.

ー Я б до тебе б прилетіла, коло тебе сіла, (двічі)
Я би тобі розказала, кого я любила,
Я б до тебе прилетіла, коло тебе б сіла,
Я би тобі розказала, кого я любила.

Закувала зозуленька в саду на помості ой,
Приїхало до дівчини три козаки в гості ой,
Приїхало до дівчини три козаки в гості.

Один іде, коня веде, другий коня в’яже ой,
Третій стоїть під віконцем, «Добрий вечір!» каже ой,
Третій стоїть під віконцем, «Добрий вечір!» каже.

ー Добрий вечір, стара мати, дай води напиться ой,
Кажуть люди дочка гарна, дозволь подивиться ой,
Кажуть люди дочка гарна, дозволь подивиться.

ー Вода в сінях у куточку, піди та й напийся ой,
Дочка в хаті на кроваті, піди подивися ой,
Дочка в хаті на кроваті, піди подивися.

ー Не холодна в тебе вода, піду до криниці, ой,
Не хороша в тебе дочка, піду до вдовиці ой,
Не хороша в тебе дочка, піду до вдовиці.

ー А в вдовиці дві світлиці, а третя маленька ой,
А в вдовиці дочка гарна та ще й молоденька ой,
А в вдовиці дочка гарна та ще й молоденька.

ー Не для тебе, сукин сину, колодізь копала ой,
Не для тебе, сукин сину, дочку годувала ой,
Не для тебе, сукин сину, дочку годувала.

Ти машина, ти жилєзна, куда милого завезла,
Ге-гей, гей, уха-ха-ха, куда милого завезла?

Ти машина, ти свисточок, подай, милой, голосочок,
Ге-гей, гей, уха-ха-ха, подай, милой, голосочок.

ー Ой дай, мамо, стакан рому, бо я їду до прийому,
Ге-гей, гей, уха-ха-ха, бо я їду до прийому.

А в прийомі скляні двері, там сиділи охвіцери,
Ге-гей, гей, уха-ха-ха, там сиділи охвіцери.

Витяг номер сорок п’ятий, закричали: «Муж прийнятий!»,
Ге-гей, гей, уха-ха-ха, закричали: «Муж прийнятий!».

Світи, мати, свічку,
Світи, мати, свічку,
Стрічай свою дочку,
На сінешнім порозі,
На останній дорозі.

Дівчинонька йшла з комірочки,
Дівчинонька йшла з комірочки,
Та вдарилась об одвіро(чки).

Та вдарилась та й заголосила,
Та вдарилась та й заголосила,
Ой, Боже мій, що я й нароби(ла).

Ой, Боже мій, що я й наробила,
Ой, Боже мій, що я й наробила,
Покинула, кого я люби(ла).

А кого я та й зроду не знала,
Ой кого я та й зроду не знала,
Тепер йому дружиною ста(ла).

Ой журавко, журавко,
Та ой журавко, журавко,
Чого кричиш щоранку?

ー Ой як мені не кричать,
Та ой як мені не кричать,
Ні з ким нічки ночувать.

Сама ляжу – боюся,
Та сама ляжу – боюся,
Піду, піду втоплюся.

ー Не топися, журавко,
Та не топися, молода,
Бо холодная вода.

Тоді будеш топиться,
Та тоді будеш топиться,
Як водиця степлиться.

Ой сів Христос та вечеряти,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Прийшла к йому та Божая мати,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

ー Ой, Божая мати, сідай вечеряти,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

ー Ой спасибі, синку, та й за вечоринку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Драстуйте! З празником, із щедриком, будьте здорові!