Digital archive of folklore

В сопілочку грає та й сопілочка
Та й з барвіночка та й оріхове дєнце.

Оріхове дєнце та як заграє,
Та й трава в'яне та й болить моє серце.

Ой, із-за гори,
Та із-за кручі,
Ой, риплять вози йдучі.

Ой, риплять вози йдучі
Та й вози риплять, а ярма бряжчать,
Ой, воли ремигають.

Ой, воли же ремигають,
Та й попереду сам чумацький син
На сопілочку грає.

На сопілочку грає,
Ой, сопілочка та з барвіночка,
Ой, оріхове денце.

Ой, оріхове денце,
Та як заграє та трава в'яне,
Ой, болить моє серце.

Ой, болить моє серце,
Та й болять ручки та болять ножки,
Ой, пшениченьку жнучи.

Ой, пшениченьку жнучи,
Та ой як мені та й надоїло,
Ой, миленького ждучи.

Ой горе тій чайці без рідного роду,
Що й навела чаєняток при битій дорозі. (двічі)

Їхали чумаки, весело співали,
Стару чайку ізігнали, чаєнят забрали. (двічі)

А чаїчка вʼється, об дорогу бʼється,
К сирій землі припадає, чумаків благає. (двічі)

“Ой ви, чумаченьки, ви ще молоденькі,
Верніть мені чаєняток, вони ще маленькі!” (двічі)

“Ой чаєчка наша, неправданька ваша,
Поварили чаєняток, добра була каша!” (двічі)

“Бодай ви, чумаки, щастя не діждали,
Що ви моїх дрібних діток із гнізда забрали. (двічі)

Бодай ви, чумаки, на Дін не сходили,
Що ж ви моїх дрібних діток в каші поварили!” (двічі)

Ой горе тій чаєчці, чаєчці-небозі,
Що вивела чаєняток при битій доро(зі). (двічі)

Ішли чумаченьки, весело співали,
Вони чаєчку зігнали, чаєнят забра(ли). (двічі)

А чаєчка в’ється, об дорогу б’ється,
До дороги припадає, чумаків блага(є). (двічі)

"Ой ви, чумаченьки, ви ще й молоденькі,
Верніть моїх чаєняток, діточок мале(ньких). (двічі)

Ой лети ж ти, чайко, не кричи так жалко,
Бо ми твоїх чаєняток в каші повари(ли). (двічі)

Ой та й з-за гори, ой та й з-за кручі,
Та й риплять вози, йдучи.

Вози риплять, йдучи,
Та й вози риплять, а ярма терлять,
А воли ремиґають.

Воли ремиґають,
Та й попереду та й чумаченько,
Та в сопілочку грає.

В сопілочку грає,
Та й сопілочка та з барвіночка,
Та й оріхове дінце.

Оріхове дінце,
Та як заграє, та й трава в'яне,
та й болить моє серце.

Болить моє серце,
Та й болить серце, ще й голівонька,
Що чужа сторононька.

Ой лежить чумаче...
.....
Аж піт очі заливає.

Аж піт очі заливає же,
Ой лежить чумак в холодку під возом,
Та й з косарика сміється.

Та й з косарика сміється,
Ой смійся, смійся, ой вражий чумаче,
За сміх тобі горе буде.

Ой п'є чумак п'є, в його гроши є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні, дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой сину, мій сину, дитина моя,
Ой перестань ти горілочки пити, бо про, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой сину, мій сину, дитино моя,
Ой перестань ти до вдови ходити, бо зве-, бо зведе з ума. (двічі)

(Ой мамо моя, не покину горілочки пити, бо солодкая,

Ой мамо моя, не покину я до вдови ходити, бо харошая.)

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, припив вози,
Ой пропив ярма, ще й занози,
Все чумацькоє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й полапав у карманці,
Всі кишені вивертає,
Та й були гроші, та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак сірячину,
Ставляй, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Та й обернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

Та й ходив чумак, та ходив бурлак
Сім год по Криму.

Сім год по Криму,
Та не случалось та причиноньки
Ізроду йому.

А як случилась та причинонька
Із Криму йдучі.

Та сірі воли похрамали
А чумак болєн став.

Та болять ручки, та болять ножки,
Та болить голова.

А бідна моя та голівонька,
Що товарища нема.

Та й ходив чумак, та й ходив бурлак,
Та й сім год по Криму, сім год по Криму.

Та не случалася та й причинонька,
Та ізроду єму, ізроду єму, ізроду єму.

Та й над битою же, та дорогою,
Та воли пасучи, воли пасучи.

(далі текст, записаний у тому ж селі в 1991 р.)
Та прислучилася та й причинонька,
Та й із Криму йдучи, із Криму йдучи.

Та й сірі ж воли та й похромали,
Та й чумак больной став, чумак больной став.

Та й болять ручки, та й болять ножки,
Та й болить голова, болить голова.

Та й бідна ж моя, та й голівонька,
Що товариша нема, товариша нема.)

Було літо, було літо,
Та й стала зима,
Як не було пригодоньки,
Гей, гей, та й досі нема. (двічі)

Була ж йому пригодонька
З Криму ідучи,
В чистім полі, край дороги,
Гей, гей, воли пасучи. (двічі)

Занездужав чумаченько,
Заслаб та й лежить,
Жалується отаману,
Гей, гей, голова болить. (двічі)

Отамане, отамане,
Рідний батьку мій,
Бери воли, бери вози,
Гей, гей, та й додому їдь. (двічі)

Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й жупан,
Воли ж мої круторогі,
Гей, гей, хто ж вам буде пан? (двічі)

Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й кожух,
А сам припав к сирій землі,
Гей, гей, віддав Богу дух. (двічі)

Заревіли сірі воли,
Тіло везучи,
Заплакали чумаченьки
Позаду йдучи. (двічі)

А в неділю рано вранці
Ударили в дзвін,
Це ж по тому чумаченьку,
Гей, гей, що ходив на Дін. (двічі)

Ой, у лузі при битій дорозі,
Там косарі сіно косять.

Там косарі сіно косять,
Та сидить чумак під новеньким возом,
Він з косариків сміється.

Він з косариків сміється,
Та смійся, смійся, чумаче Макару,
За сміх тобі горе буде.

За сміх тобі горе буде,
Та прийде зима ще й люті морози,
Сіна тобі треба буде.

Сіна тобі треба буде,
Та прийшла зима ще й люті морози,
На драбиночку схилився.

На драбиночку схилився,
Та він своїми карими очима
На сірі воли дивився.

На сірі воли дивився,
Та воли ж мої, сірі, половії,
Хто над вами паном буде?

Хто над вами паном буде,
Та ой хто буде сіном годувати,
То той буде й панувати.

Ой, горе тій чайці,
Горе тій небозі,
Що вивела чаєнята
При битій доро(зі).

Ішли чумаченьки,
Весело співали,
Стару чайку йа забрали,
Чаєнят забра(ли).

Ой, чаєчка в'ється,
Об дорогу б'ється,
К сирій землі припадає,
Чумаків блага(є):

-Ой ви, чумаченьки,
Ви ще й молоденькі,
Верніть мої чаєнята,
Вони ще малень(кі).

-Не вернем, не вернем,
Не вернем, убога,
А вже твої чаєнята
В каші повари(ли).

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози,
Пропив ярма ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й пощупав у карманці,
Всі кишені вивертає,
А там грошей та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак жупанину,
Дай, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Відвернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

Гуляв чумак на риночку, там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все чумацькоє добро. (двічі)

Прокинувся чумак вранці, нема грошей у гаманці,
Всі кишені вивертає, а там грошей чортів має,
Нічим похмелитися. (двічі)

Пішов чумак до шинкарки: "Дай, шинкарко, хоть півчарки!"
Шинкарочка наливає, заплатити заставляє,
А грошей в його нема! (двічі)

Скинув чумак чумачину: "Дай, шинкарко, четвертину!"
Шинкарочка треться, мнеться, одвернеться, засміється, Що чумак дурак. (двічі)

Ой чумак да больной,
А й чумак нездоровий,
Ой у возі лежить. (двічі)

У возі лежить,
Та й ніхто жи його жи ой не розпитає жи,
Ой шо в його й болить. (двічі)

Що в його й болить,
Та й болять ручки жи, ой-ой да й болять ножки,
Ой болить ой голова. (двічі)

Болить голова,
Та й бідна жи моя ой-ой да й головонька,
Ой що роду й нема. (двічі)

Що роду нема,
А й у мене жи роду ой два братіки з роду
Та й товариш один. (двічі)

Товариш один,
А й товаришу жи вірний, ой ти, братіку рідний,
Ой не кидай мене. (двічі)

Не кидай мене,
А й товаришу вірний, ой ти, братіку рідний,
Ой поховай мене. (двічі)

(Не кидай мене,
Та продай воли, ой сірі, половії,
Ой поховай мене. (двічі)

Поховай мене,
Ой продай вози, ой ярма ще й занози,
Ой поминай мене. (двічі))

Шумить, гуде сосновонька,
Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удівонька,
Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удіво(нька).

Та вона плаче, ще й ридає,
Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях поглядає,
Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях погляда(є).

Битим шляхим чумаки йдуть,
Битим шляхим чумаки йдуть, мого мужа коня ведуть,
Битим шляхом чумаки йдуть, мого мужа коня ве(дуть).

Та ведуть коня, ще й сідельце,
Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє серце,
Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє се(рце).

Ой горе тій чайці, горенько ж небозі,
Що вивела чаєняток при битій, при битій дорозі.

Ішли чумаченьки, весело співали,
Стару чайку ізігнали, чаєнят, чаєнят забрали.

А чаєчка в’ється, об доріжку б’ється,
К сирій землі припадає, чумаків, чумаків благає.

(– Ой ви, чумаченьки, ви ще молоденькі,
Верніть міні чаєняток, вони ще маленькі.

– Не вернемо, чайко, не вернем, небого,
Бо забравши чаєнята полетиш у поле.

Лети, чайко, на зелені луки,
Бо вже твої чаєнята набралися муки.

Полети, чайко, на зелені паші,
Бо вже твої чаєнята покипіли в каші).

Ой у полі криниченька,
Там крин-вода протікає, (двічі)
Ой там чумак сірі воли пасе
Та з криниці напуває.

Воли ревуть, воду не п'ють,
Та в Крим доріженьку чують,
В Крим доріженьку чують,
А хто знає, а хто відає,
Де чумаченьки ночують?

А ночують чумаченьки
Битим шляхом при долині, (двічі)
Розпустили сірі воли
По широкій муравині.

Ой помер чумак
Та в неділеньку вранці, (двічі)
Поховали чумаченька
Та в зеленому байраці.

Звелів собі насипати
Та й високую могилу, (двічі)
А в головах посадити
Та й червоную калину.

Будуть пташки прилітати
Та й калину клювати,
Та й калиноньку їсти,
Будуть мені приносити
Та й з України вісти.

Ой у полі, в полі криниця, там холодная водиця, гей!
Ой там чумак сім пар волів пасе, а з криниці напува(є).

А з криниці ж напуває, гей!
Ой чого ж ви, воли мої сірі, чом водиці ви й не п'є(те)?

Чом водиці ж ви й не п'єте? Гей!
Вже ж ви свого хазяїна та й до гробу одвезе(те).

Ай до гробу ж одвезете, гей!
Ой ви, хлопці, ви вдалі молодці, та й ввольніте мою во(лю).

Тай ввольніте ж мою волю, гей!
Ой займайте сім пар волів сірих та й гоніте ви за мно(ю).

Та й гоніте ви за мною, гей!
Нехай вони заревуть, забують, а стоячи ж надо мно(ю).

А стоячи ж надо мною, гей!
Чи не почує моя милесенька, та й ідучи за водо(ю)?

А милесенька почула, важенько здихнула, гей!
Ой коли б я та крилечка мала, всю країну обліта(ла).