Digital archive of folklore

Ой ти, зозуле петрівняя,
Ой не куй рано й у дібро(ві).

Ой не куй рано й у діброві,
Не збуди мене, молодо(ї).

А збудять мене раніш тебе,
Сива зозуле не для те(бе).

Вставай, невістко, годі спати,
Та йди капусту полива(ти).

Невістка встала й послухала,
Та й знов головку й укута(ла).

Свекорко каже: "Розбудімо!",
Свекруха каже: "Задаві(мо)!".

Свекорко каже: "Гріх нам буде",
Свекруха каже: "Друга буд(е)!"

Свекорко каже: "Не такая",
Свекруха каже: "Молода(я)!"

Свекорко каже: "Не до мови",
Свекруха каже: "До любо(ві)!"

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо пара голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой десь узявся охотник-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Ой що голуба вбив, голубку прибив,
Й узяв під полу, приніс додому. (двічі)

(Насипав пшенця по колінця,
Налив водиці аж по крилиці.

Голубка не їсть, голубка не п'є,
На круту гору все плакати йде.

Голубко моя, ......
Чого ж ти така буркотливая?

А єсть у мене сім пар голубів,
Піди подивись, може там і твій?

Я вже ходила, я вже видила,
Немає такого, як я утеряла.

А не так він гуде, як до мене йде,
А не так він закув, як той перший був.)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене кабанець, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить кабан по двору, голову донизу,
Не журися, кабанець, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене баранець, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить баран по двору, голову донизу,
Не журися, баранець, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене гусачок, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить гусак по двору, голову донизу,
Не журися, гусачок, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене качурок, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить качур по двору, головою таки-так,
Не журися, качурок, гості підуть так, так. (двічі)

Як піду я в ліс по дрова, нала-, наламаю глоду,
Завів мене дурний розум й у чу, й у чужу сторо(ну).

А в чужій же сторононьці ні й о-, ні й отця, ні неньки,
Тільки в саду вишневому поють, поють солове(йки).

Пойте, пойте, соловейки, трьома, трьома голосами,
А я піду в сад вишневий, вмию-, вмиюся сльоза(ми).

Як зірву я з рожі квітку, та й пу, та й пущу на воду,
Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до мо-, аж до мого ро(ду).

(Пливла, пливла з рожі квітка, та й стала кружиться,
Вийшла мати воду брати, та й стала журиться.)

Ой у полі, в полі стоять два дубочки,
Ой схилилися вершки до купочки.

Ой схилилися ж вершки до купочки,
Ой там сиділо аж два голубочки.

Сиділи, сиділи, знялись, полетіли,
Ой в чистім полі на роздоллі сіли.

На роздоллі сіли та й загуркотіли,
Ой горе тому, тай нежонатому.

(А ще гірко тому, ой хто кого любить,
Та й сяде близенько, та й ще приголубить).

Та й засвіти, мати, свічку,
Й постав на столі,
Ой уже буду же дивитися,
Чи пара й мені.

Та й засвітила мати свічку,
Неясно горить,
З ким любила(сь) - розлучилась,
Серденько болить.

Серденько болить,
З ким не зналась - повінчалась,
Треба в світі жи(ть).

Та що брат сестру за стіл веде, рано-рано,
Що брат сестру за стіл веде, ранесе(нько).

Та що він веде та й питає, рано-рано,
Що він і веде та й питає, ранесе(нько).

Ой хто тобі, сестро, з роду наймиліший, рано-рано,
Ой хто тобі, сестро, з роду наймиліший, ранесе(нько)?

Наймиліший братик, батько та мати, рано-рано,
Наймиліший братик, батько та мати, ранесе(нько).

Батько та мати, сестри та брати, рано-рано,
Батько та мати, сестри та брати, ранесе(нько).

Та й не дури, сестро, старшого брата, рано-рано,
Та й не дури, сестро, старшого брата, ранесе(нько).

Наймиліший тобі молодий Івашко, рано-рано,
Наймиліший тобі молодий Івашко, ранесе(нько).

Шо в руті-м’яті, в рублений хаті,
Ой, дай, Боже!
Шо в руті-м’яті, в рублений хаті,
Святий ве(чір)!

Дівка Марійка плаття качала,
Ой, дай, Боже!
Дівка Марійка плаття качала,
Святий ве(чір)!

А качаючи, наряджалася,
Ой, дай, Боже!
Й а качаючи, наряджалася,
Святий ве(чір)!

А нарядившись, до церковки йшла,
Ой, дай, Боже!
А нарядившись, до церковки йшла,
Святий ве(чір)!

В церковці стала, як зоря сяла,
Ой, дай, Боже!
В церковці стала, як зоря сяла,
Святий ве(чір).

(Паничі стояли, шапки зійняли,
Ой, дай, Боже!
Паничі стояли її питали,
Святий ве(чір)!

Чия ти дочка, як паняночка?
Ой, дай, Боже!
Чия ти дочка, як паняночка?
Святий ве(чір)!

Чи ти попівна, чи королівна?
Ой, дай, Боже!
Чи ти попівна, чи королівна?
Святий ве(чір)!

А й не попівна, не королівна,
Ой, дай, Боже!
А й не попівна, не королівна,
Святий ве(чір)!

Батькова дочка, як паняночка,
Ой, дай, Боже!
Батькова дочка, як паняночка,
Святий ве(чір)!

Добрий вечір!

Що брат сестрі косу розплітає, рано-рано,
Що брат сестрі косу розплітає, ранесе(нько).

Косу розплітає, сестриці питає, рано-рано,
Косу розплітає, сестриці питає, ранесе(нько).

Ой, де ті кісники подівати, рано-рано,
Ой, де ті кісники подівати, ранесе(нько)?

Меншій сестриці повіддавай, рано-рано,
Меншій сестриці повіддавай, же ранесе(нько).

Вже й Галина та й на відході,

Вже й Галина та й на відході,
Посадила оріх у горо(ді).

Рости, рости, мій орішечку,

Рости, рости, мій орішечку,
Самій неньці на утіше(чку).

Рости, рости, та й укоренися,

Рости, рости, та й укоренися,
А ти, ненько, не плач, не жури(ся).

З`їхав Василько на гірку,
В його віночок з барвінку,
В його коничок під порошою,
Сам молодчик красото(ю).

Та його тещенька стрічає,
Він кониченька торкає,
Грай, коню, грай, грай підо мною,
Ще й перед чужино(ю).

Та його батенько встрічає,
Він кониченька торкає,
Грай, коню, грай, грай підо мною,
Ще й перед чужино(ю).

Та його Марійка встрічає,
Він кониченька торкає,
Стой, коню, стой, стой підо мною,
Це й перед дружино(ю).

Не палайте, сухі дрова, бо заллю водою,
Не втішайтесь, та й воріженьки, ой моєю бідою. (двічі)

А я твою та бідоньку та й перебідую,
Як піду я ой до дівчини, та й переночую. (двічі)

Як прийшов він до дівчини: "Одкрой, дівко, двері!",
Дівка стала, ой одказала: "Ой заріж жінку вперше!"

(Прийшов він додому, став ножа гострити,
Його жінка, як голубка, почала просити.

"Не ріж мене, мій миленький, хоч одну хвилину,
Поки сяду погодую малую дитину!"

"Тоді будеш, моя мила, дитя годувати,
Як я піду до Дунаю ножа полоскати!"

А сусіди, не вороги, дали неньці знати,
Біжить ненька, ....... як рибонька в'яла?)

Ой летить орел та й через море,
А й подай, море, пити.

Та й подай, подай море пити,
Ой горе тому та й козакові, й а на чужбині й жити.

Та й на чу-, на чужбині жити,
Ой сидить козак та й на могилі, й а сорочку латає.

Й а соро-, сорочку латає,
Ой прийшла к йому та й дівчинонька, й а стиха промовляє.

("Скажи, скажи, козаченьку, а що сьогодні за день?
А сьогодні та й день субота, а завтра неділя,
Чого в тебе, козаченьку, сорочка не біла?

Ой не біла, ой не біла, та й не буде біла,
Бо не знає козак бідний, коли та неділя.

Мати стара, сестра мала, дівчина далеко,
Нікому переказати, щоб прийшла попрати.)

Ой ти вишенько, ой черешенько,
Ой коли ж ти зійшла, коли виросла? (двічі)

Я весною зійшла, літом виросла,
На Дунай на ріку похилилася. (двічі)

На Дунай на ріку й похилилася,
Ой чого ж ти, душа, зажурилася? (двічі)

(Зажурилася я, що стояла сама,
Що стояла сама пізно звечора. (двічі)

Що стояла сама пізно звечора,
Виглядала тебе, моє серденько. (двічі))

Старша дружка-стружка,

Старша дружка-стружка,
Під столом калюжка,
....,
Бояр частува(ти).

Ой як їхав козаченько ж до дівчини в гості,
Провалився кінь вороний на дубовім мості. (двічі)

Як став же він потопати, хвиля шапку збила,
Молодая дівчинонька бистру річку брела. (двічі)

Брела річку, брела бистру понад берегами,
Та й зустріла риболовців з трьома неводами. (двічі)

"Ой ви хлопці-риболовці, ввольніть мою волю,
Та й розкиньте тонкий невід по синьому морю!" (двічі)

А хлопчики молоденькі воленьку ввольнили,
Розкинули тонкий невід, милого зловили. (двічі)

Тягнуть, тягнуть миленького , вода з рота ллється,
Стоїть мила на бережку, як рибонька б'ється. (двічі)

Старший боярин патлатий,

Старший боярин патлатий,
До столу прип'ятий,
Гвіздочком прибитий,
Щоб не був серди(тий).

(Гомін,) гомін, гомін по діброві, туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває, мати сина проганя(є).

"Іди, сину, іди пріч від мене, нехай тебе турок візьме!",
"Мене, мамо, мене турок знає, медом,вином напува(є)".

"Іди, сину, іди пріч від мене, нехай тебе орда візьме!",
"Мене, мамо, мене орда знає, жить до себе приглаша(є)".

Злетів соколонько та й сів на віконце,
Щедрий вечір, щедрий вечір,

Та й сів на віконці на новій світлоньці,
Щедрий вечір, щедрий вечір,

Що ж та світлонька та й не метеная,
Щедрий вечір, щедрий вечір,

Дівка Ганночка та й не чесаная,
Щедрий вечір, щедрий вечір,

І не чесаная і не плетеная,
Щедрий вечір, щедрий вечір,

Десь узявся молодий Івашко,
Щедрий вечір, щедрий вечір,
…

Ой, гула, гула камняна гора,
Ой, дай, Боже!
Ой, гула, гула кам’яна гора,
Святий ве(чір)!

Та й не вродила шовкова трава,
Ой, дай, Боже!
Та й не вродила шовкова трава,
Святий ве(чір)!

А й уродило зеленоє вино,
Ой, дай, Боже!
А й уродило зеленоє вино,
Святий ве(чір)!

Як налинули разнії пташки,
Ой дай, Боже!
Як налинули разнії пташки,
Святий ве(чір)!

Попили вино, порозливали,
Ой дай, Боже!
Попили вино, порозливали,
Святий ве(чір)!

Не пийте вина, не розливайте!
Ой дай, Боже!
Не пийте вина, не розливайте!
Святий ве(чір)!

Нам цього вина багато треба,
Ой дай, Боже!
Нам цього вина багато треба,
Святий ве(чір)!

Брата женити, сестру давати,
Ой дай, Боже!
Брата женити, сестру давати,
Святий ве(чір)!

Добрий вечір!