Digital archive of folklore

Та ще сонце не заходило,
Як зробилась темнота.

Як зробилась темнота,
Та нещаслива та дівчина, котра любить козака.

Котра любить козака,
Та козак їде в чисте поле, зостаюся я й сама.

Зостаюся я й сама,
Та зостаюся я сама, не дівчина й не вдова.

Не дівчина й не вдова,
Та й не дівчина й не вдова, рекрутонька й молода.

Рекрутонька й молода,
Та вийшла дівка за ворота, за новиє й ворота.

За новиє ворота,
Та випустила канарейку з-під правого рукава.

З-під правого рукава.
Ой лети-лети, канарейка, вгору, вгору висака.

Та ще сонечко не заходило, як зробилась темнота,
Та нещаслива та дівчина, ой котра любить козака.

Котра любе козака, ох,
Та козак їде в чисте поле, зостаюся я й сама.

Зостаюся ж я й сама, ох,
Та зостаюся я сама, ой да, ой не дівчина, не вдова.

Як виходив я із хати,
Прощай, рідна ж моя мати,
Гей, гей, доля моя,
Де ж ти водою запливла?

Як виходив я з крильця,
Прощай, рідна сестриця,
Гей, гей, доля моя,
Де ж ти водою запливла?

Як виходив я з двора,
Прощай, родіна моя,
Гей, гей, доля моя,
Де ж ти водою запливла?

Понад садом, садом, садом виноградом, да ой,
Ой дорож(и)ка й лежала.

Дорожка й лежала, ну да ой,
Та туди наша, й наша сударушка, да ой,
Ой некрут(и) виряжала.

Некрут виряжала,
Та виряжала, ой да споружала, да ой,
Ой вдова жи свого й сина.

Вдова свого сина,
Та іди, синку, ой служи, ой синку, да ой,
Ой служи же, не барися.

Свиснув свисток у машині
І бризнули сльози з глаз,
Прощайте, товариші-братці,
Нам строковой уже час.

І трогай, і трогай машину,
І з горя міня й увозі
Туда, де солдатики б'ються,
Ми, братці, на помоч ідьом.

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай бережки обносить,
Ой молоденький ой новобранчик полковничка просить. (двічі).

Ой полковничку, ой мій батечку, одпусти ж додому,
Ой розплакалась, ой розтужилась дівчина за мною. (двічі)

Ой нехай плаче, ой нехай туже, вона й перетуже,
Ой молоденький ой новобранчик три года прослужить. (двічі)

Ой у нашому селі, ой у нашому селі,
Ой у нашому селі були хлопці москалі

Вели конів до води, вели конів до води,
Вели конів до води за шовкові поводи.

(Ой галочки-чубарочки, круті гори вкрили,
Гей-гей, гей-гей, круті гори вкрили. (двічі)

Молодії некрутики жалю наробили,
Гей-гей, гей-гей, жалю наробили. (двічі))

Ой галочки-чубарочки, підніміться вгору,
Гей-гей, гей-гей, підніміться вгору. (двічі)

Молодії некрутики, верніться додому,
Гей-гей, гей-гей, верніться додому. (двічі)

Ой раді б ми вертатися – майор не пускає,
Гей-гей, гей-гей, майор не пускає. (двічі)

Та не так вже той майор – майорова мати,
Гей-гей, гей-гей, майорова мати. (двічі)

Та й хоче нашой червоной кров’ю річки наповняти,
Гей-гей, гей-гей, річки наповняти. (двічі)

Хоче нашими білими костями ями закидати,
Гей-гей, гей-гей, ями закидати. (двічі)

Ой хоче нашими білими костями містки будувати,
Гей-гей, гей-гей, містки будувати. (двічі)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то ж плакала мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочки додому вернися. (двічі)

Я думала, синку, восени женити,
А ти їдеш, синку, в салдати служити. (двічі)

Я ж думала, синку, що то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче. (двічі)

Як у вас так і в нас та й на вулиці гарно. (двічі)

Молодого ж й Іванька у солдати забрали. (двічі)

У солдати забрали,
Та й дали ж вони йому та й коня вороного. (двічі)

Та й коня й вороного,
Поняй, поняй, та й Іванько попереду войська. (двічі)

Ой галечки та чубашечки ой круту гору вкрили да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ой круту й гору вкрили.

Молоденькі та й некрутики ой жалю наробили да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ой жалю наробили.

(Ой не так жалю, ой не так жалю, ох і як поговору да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ох і як поговору.)

Ще ж на тую та дівчиноньку, а й що чорнії брови да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, та й що чорнії брови.

Ой ще сонце не заходило,
Зробилася темнота. (двічі)

Та нещаслива та дівчина,
Котра любе козака. (двічі)

Козак їде в чисте поле,
Зостаюся я сама. (двічі)

Та зостаюся я сама –
Ні дівчина, ні вдова. (двічі)

Та ні дівчина, ні вдова –
Некруточка молода.

Ой там за горами, там б’ють барабани,
Там б’ють барабани, громко, громко вибивають. (двічі)

Там б’ють барабани, громко, громко вибивають,
Маладих ребят в солдат, в солдат виряжають. (двічі)

За багатим сином плаче вся родина,
А за сиротою моло-, молода дівчина. (двічі)

За багатим сином батько й мати плаче,
А за сиротою чорний, чорний ворон кряче. (двічі)

Калина-малина ні сладка, ні горька,
Ой там заплакала армєйская жонка. (двічі)

Ой там заплакала, та ще й заридала,
Любила й кохала - в армію віддала. (двічі)

В армію віддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де бʼють барабани. (двічі)

Вони бʼють, бʼють, бʼють, та ше й вибивають,
Молодих реб'ятішок в солдат виряжають. (двічі)

За багатим сином батько й мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче. (двічі)

За багатим сином лєнти-банти вʼються,
За бідного сина дрібні сльози ллються.(двічі)

Та й колись була ой розкіш воля,
А тепер стала ой неволенька.

Та тепер стала неволенька,
Та й болить серце й головонька.

Та йдуть полки ой побіля хати,
Та й беруть брата ой у солдати.

Та й беруть брата у солдати,
А за ним плаче батько й мати.

Три сестриці жалібниці,
Одна іде, коня веде

Друга іде, сідло несе,
Третя іде, слізно плаче

"Ой ти братіку наш, ти один у нас,
Коли ж ти прийдеш у гості до нас?"

"Піди, сестро, до Дунаю,
Возьми, сестро, піску в жменю скраю.
І посієш на каменю.

Як на камені пісок зійде,
Тоді ваш брат у гості прийде".

Нема піску та немає сходу,
Немає брата із походу.

Ой за горой, ой та й за крутою,
Живуть лю-, ой і живуть люде, ой да же слободо(ю).

Ой то ж не люде, ой то ж сапостате,
Взяли же бра-, ой взяли брата ой, да же й у салда(ти).

Ой да взяли брата та й у салдати,
Та й ніко-, ой да й нікому ой, да же й оплака(ти).

(Ой да й ти, дівчино, да моє серце,
Сховай ме-, ой да сховай мене ой, хоч під ряде(нце).

Ой да й ти, дівчино, да моя душко,
Сховай ме-, ой да сховай мене ой, хоч під поду(шку).)

Летіла зозуля через мою хату,
Сіла й на калині та й стала кувати. (двічі)

А то не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

Я й думала, синку, по весні женити,
А ти ідеш, синку, в армію служити. (двічі)

(Я й думала, синку, невістки діждати,
А ти ідеш, синку, на фронт воювати. (двічі)

Я й думала, синку, шо то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче.) (двічі)

Летіла пуля через гору,
Та й поранила ой грудь мою. (двічі)

Та й поранила ой грудь мою,
Кров полилася аж до Дунаю. (двічі)

Кров полилася аж до Дунаю,
Коло Дунаю ой мати стояла. (двічі)

Коло Дунаю мати стояла,
Ой вона стояла, «Ой, Боже ж!» кричала. (двічі)

Вона стояла, «Боже ж!» кричала,
Шо в цім Дунаю ой дна немає. (двічі)

Шо в цім Дунаї ой дна ж нема,
Ой мого синочка ой з служби ж і нема. (двічі)

Он да по бережку, бережку крутому,
Та й сєрой селезень пливйот!
Он да люлє-люлє, любов да люлє-люлє,
Та й сєрой селезень пливйот!

Он да пливйот, он да ревйот,
Та й громку й пєсєньку пойот!
Раз-два люлє-люлє, любов да люлє-люлє,
Та й громку й пєсєньку пойот!

(Кому ж мої кудрі? Кому ж мої русі?
Та й доведуться розчесать?
Доведуться кудрі, доведуться русі,
Та й старой бабушкє чесать.)